Для багатьох людей в цілому світі різдвяні й новорічні свята — це час, який вони проводять разом з сім’єю і друзями, у колі близьких по духу людей. Так, це справді родинне свято, яке пахне ялинкою, мандаринками, смачними стравами. Та це лише зовнішні атрибути. Часто за ними не залишається нічого для душевного наповнення, для внутрішніх переживань. А ще частіше люди навіть не замислюються, для чого у календарі існує Різдво.
Християни у різних куточках світу вважають Різдво часом, коли можна роздумувати про народження Ісуса Христа і про те, яку роль він відіграв у спасінні людства. Якщо ж хтось не вважає Ісуса Христа визначною для себе особою, то і день народження цієї Особи не відіграватиме жодної ролі в житті цієї людини. Різдво стане лише додатковими вихідними днями та можливістю наїстися і відіспатися.
З народженням Спасителя зникла стіна, що розділяла Бога і людей. Прийшов Іскупитель – і небо знову відкрилося для людини. Син Божий став сином людським, і тепер для всіх людей відкрилася можливість стати Божими дітьми по благодаті. Так вчить нас святитель Іриней Ліонський.
Зустріч ця відбувається в нашому серці. Заради цієї зустрічі прийшов Господь на землю, став людиною і прожив людське життя: народився у вертепі Вифлеємському, втікав до Єгипту, повернувся до Назарету, виховувався в домі теслі, охрестився, вийшов на проповідь, ходив по Галилеї, Самарії та Іудеї, проповідуючи Царство Небесне і зцілюючи хвороби людські, перетерпів страждання і хресну смерть, воскрес з мертвих і вознісся на небо. Все це — задля того, щоб відбулася таємнича Зустріч, щоб зруйнувалася перепона між людиною і Богом, поставлена людським гріхом.
Стіна зруйнована, і меч херувимський, що закривав вхід до раю, відступає; врата раю відкриваються, і людина повертається до дерева життя, від котрого живиться Небесним Хлібом.
Мир з Богом був порушений гріхом, і відновлення миру могло бути досягнутим лише через звільнення людей від гріха. Гріх зробив нас недостойними Божого миру, як духовного спокою, тому що в наслідок гріха ми стали винними перед Богом і неспроможними приймати і засвоювати той мир, який дає нам Бог. Оскільки гріх за своєю суттю є протиріччям миру і всякому благополуччю, світ цей повинна врятувати божественна Любов.
У свято Різдва важливими є не частування та мирські приготування, скільки глибоке розуміння цього дня для спасіння людства. У Різдві Христовому Син Божий у Своїй Особі з’єднав дві природи: Божественну і людську. Син Божий, будучи Богом, став істинною людиною, у всьому до нас подібною, крім гріха. Христос жив серед людей і помер на хресті, але воскрес і вознісся на небо. І після вознесіння на небо він не відлучається від людства, а перебуває з ним. А тому і Різдво Христове – не разова подія, і навіть не історична віха на скрижалях минулого. Це – скоріше не подія, а ідея. Саме тому вважають правильно вітатись «Христос рождається», бо Він рождається щороку у серці кожного праведного християнина.
Значення Різдва полягає в любові, світлі і благоволінні, а благовоління — це всепрощення, бажання добра усім і кожному, це повне самозабуття і любов, яка охоплює все людство.
Бог, сутність Якого залишається незбагненною, відкривається нам як безмежна, вічна, всеохоплююча любов. Люди, які через гріх втратили можливість спілкуватися з Богом, не хотіли іти до Нього, шукати Його, наближатися до Нього. Тоді сам Бог, виявив безмежне смирення та самоприниження: прийшов у наш світ, став Богочоловіком. Син Божий став водночас Сином людським.
З року в рік це свято набуває усе більш комерційного духу. Як і на Заході, для вітчизняних підприємців і оптових та роздрібних торговців різдвяні свята — чи не найвигідніший період, коли можна заробити гарні гроші. Різдвяні прикраси виставляють напоказ на вітринах магазинів. Навіть тих, хто не бачить нічого поганого в такому відвертому комерційному дусі, може непокоїти ще одна тривожна особливість цих свят. Ідеться про зловживання алкоголем, що призводить до різних негативних наслідків.
Пригадаймо собі чудову книгу, на якій виросло не одне покоління книголюбів. Події повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» відбуваються у Святвечір — тієї найдивовижнішої ночі, єдиної на рік, коли здійснюються всі мрії й бажання, стають реальними найфантастичніші речі. «Це радісні дні — дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди ніби за мовчазною згодою, добровільно розкривають одне одному серце і вбачають у своїх ближніх, — навіть бідних і знедолених, — таких самих людей, як вони самі», — так писав Чарльз Діккенс про ці дні. Як відомо, Різдво — це велике свято, торжество світла і добра, день очищення душі від усякого зла. Наше життя досить прозаїчне, та, виявляється, і в ньому є місце диву.
Саме такому, яке сталося з головним героєм повісті — Скруджем. Він зумів переглянути своє життя і зрозуміти речі, на які раніше не звертав уваги. У цьому йому допоміг дух колишнього компаньйона Марлі, Духи Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Виявляється, що людина сама кує собі ланцюги, за які потім доводиться розплачуватися. Що це за ланцюги? Жадібність, жорстокість, байдужість, черствість, які призводять до відчуження від людей, самотності. Видовище власної смерті й те, що за ним ніхто не шкодував, перелякало і сприяло його духовному переродженню.
Різдвяна історія Ч. Діккенса схожа на казку зі щасливим кінцем. Як і кожна казка, вона має свій підтекст. Письменник нагадує людям, що часто у своїх нещастях винні вони самі, у їхніх руках можливість змінити життя на краще, жити у мирі та злагоді, бути добрими і милосердними. Потрібно хоча б іноді аналізувати свої вчинки, і тоді стануть зрозумілими помилки, які треба виправляти завжди вчасно. Так думав письменник, який прагнув бачити всіх людей щасливими. Його мрії були ілюзорними, та все ж він змушував людей замислитися над власним життям. І за це йому велике спасибі.
