Погані місця по-вченому називають геопатогенними зонами, а добрі – чакрамами, або місцями сили. Про те, що існують такі місця, було відомо ще з глибокої давнини. Так, наприклад, китайці звали геопатогенні зоних “зубами дракона” та говорили, що такими ділянками володіють “глибинні демони”. Древні слов’яни не починали будівництва, не порадившись із лозоходцем. На місцях сили влаштовували капища і вирішували важливі справи, заряджались енергією землі.
Це не чортівня і не містика, як вважають забобонні люди, це – геофізика землі, яку тепер можна пояснити і показати за допомогою приладів. Цього не треба боятися – навпаки, про такі речі краще знати, аби застерегти від біди себе та близьких людей.
Про сітку Гартмана і власні відчуття
Наша Земля взаємодіє з космосом і обмінюється енергіями. Власне, ці енергії проходять крізь її кору, розломи і вершини. Причому, дія електромагнітних хвиль постійна і потужна. Погані місця викликані тектонічними процесами земної кори, геологічними розломами, родовищами руд, підземними водами і діяльністю людини, особливо у великих містах. Несприятливими для людей вважають підземні ходи, метро, шахти, бурові свердловини, трубопроводи, кабельні сітки, відвали, поховання, висохлі русла річок, перехрестя та подібне.
Довготривале перебування у таких зонах погано впливає на людину, призводить до розладу здоров’я і тяжких захворювань. Спочатку це можуть бути порушення сну, особливо вночі, потім – проблеми із серцем та імунною системою і навіть онкологія. Перебуваючи у такій зоні, людина швидше втомлюється, знижується її працездатність, безпричинно псується настрій.
Геопатогенні зони умовно діляться на позитивні та негативні залежно від того, входить чи виходить енергетичний потік. Вони чітко перпендикулярні до поверхні Землі і пронизують її повністю, не змінюючи своєї напруженості. Так звані лінії Гартмана розміщені через кожних 2-2,5 метра, іноді більше (3-4м.), іноді менше (до 1м.). Вони йдуть в напрямку північ-південь, захід-схід, і, таким чином, утворюють прямокутну решітчасту сітку. Лінії Каррі розташовуються в напрямку північний захід – південний схід, південний захід – північний схід та утворюють прямокутну діагональну сітку. Відстані між лініями діагональних сіток складають в середньому 5-6 м.
Поряд з прямокутними і діагональними сітками в біосфері Землі розміщено багато плям (зон), які мають округлу форму певного розміру. На активність геопатогенних сіток і зон впливають високовольтні лінії електромереж, ретранслятори теле-, радіочастот та частот мобільних телефонів. Це значно погіршує ситуацію для людей, котрі змушені жити поруч із джерелом випромінювання.
Відомо, що в офісах, житлових приміщеннях (квартирах, котеджах) та на садово-дачних ділянках існують джерела змінного електромагнітного випромінювання, напруженість магнітної складової яких в декілька разів (навіть на порядок) перевищують умовну межу людської безпеки. На думку дослідників найбільш небезпечними для організму людини є частоти до 1000гц, так як вони співпадають з частотами головних енергетичних центрів. Відомі частоти енергополів окремих органів, наприклад, для серця це 700-800Гц, а зі збільшенням при стенокардії до 1500Гц. Для нирок – 600 – 700Гц, зі збільшенням при запаленні до 900Гц. Для печінки –300-400 Гц, зі збільшенням при запаленні до 600Гц. Встановлено, що при онкологічних захворюваннях відбувається зміна цих частот у низьку сторону. Небезпечними є частоти від 3 до 50 Гц, що співпадають із частотним ритмом головного мозку.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Над земними розломами, тріщинами, підземними потоками вод змінюються параметри всіх відомих науці фізичних полів: гравітаційного, електричного, магнітного, електромагнітного, а також радіаційного. При взаємодії двох різних середовищ виникають явища поляризації. Як наслідок виникають і електромагнітні поля, в яких головними є торсійні (обертові) компоненти. Саме вони негативно впливають на людину при довготривалому перебуванні в районі розломів, тріщин, підземних водних потоків в товщі землі.
Цікаво, що кішки чудово почуваються у гепатогенних зонах, а ось собаки, навпаки, уникають такі місця. Навіть миші не риють нірок в поганих місцях, а дерева там ростуть покручені й хирляві.
Захиститись від впливу гепатогенних зон фактично неможливо – звідти можна і навіть треба піти. Щоправда, є кілька способів, які послаблюють дію цих випромінювань: піраміди, захисні сітки, фольга, дзеркала, бамбук, але це дає незначний та тимчасовий ефект.
На жаль, не всі країни враховують вплив геопатогенних факторів при спорудженні нових будинків та проектуванні кімнат. А у зв’язку із повальними та стихійними забудовами інвесторам не вигідно випускати спеціальні прилади, які би провели заміри таких зон, хоч такі прилади вже розробили українські вчені. Та все ж у багатьох країнах (США, Канада, Австрія, Німеччина, Китай, Чехія) при зведенні будівель вже стали враховуватись знання про геопатогенні фактори. Враховували їх і в нас, однак до спеціалістів звертались тільки дуже багаті та впливові особи.
Місця сили
До них належать узвишшя, особливо у формі піраміди, старовинні споруди (наприклад, палаци і замки, монастирі, давні капища, піраміди) – їх усіх умовно об’єднують у так звані чакрами (чакри землі). Саме через форму піраміди фокусується енергія і взаємодіє із поверхнею Землі.
Що стосується церков, то не усі будували у позитивних місцях – іноді храми ставили на гепатогенних зонах, щоб вирівняти енергію і зменшити вплив негативного випромінювання. Давніші храми стоять на так званих намолених місцях, тому енергетика там сильніша. А нові храми часто горять і руйнуються, адже збудовані за іншою мотивацією.
Що стосується побудови житла, то у давнину місце ретельно вивчали і оглядали. Добрі місця під забудову вибирали за кількістю мишачих нір – чим більше, тим краще. Також дивились, як там ростуть дерева: якщо вони рівні і без наростів, то місце сприятливе. А ще був ось такий спосіб. На ділянці під забудову ставили кілочки із сирим м’ясом. Там, де м’ясо довше зберігалось свіжим, будували будинок.
Такими ж позитивними для людини є рекреаційні зони. На ділянках для доброго відпочинку трава росте свіжа, шовковиста, а дерева – стрункі та пишні. От тільки люди можуть нанести шкоду і таким ділянках. Часто у низини зливають воду з хімікатами, вивозять сміття, і добра ділянка може стати шкідливою за кілька місяців.
В Україні є чимало місць сили. Ось кілька з них. На межі Львівської та Тернопільської областей розташоване селище Підкамінь. Воно знамените завдяки 16-метровому каменю-велетню, що височіє на північно-західній околиці. Із західного боку кам’яної споруди – ніша у формі серця, а на вершині – шість козацьких могил, вік яких датується ХVII століттям. Примітно і те, що поруч – монастир, який вистояв до наших днів.
Володимирську гірку в центрі Києва вважають місцем сили ще з дохристиянських часів. Наші предки вірили, що тут досі є енергетичний тунель, який сполучає Землю з Космосом, тому, кажуть, саме на Володимирській гірці знаходився пантеон язичницьких богів. Енергетика Володимирської гірки позитивна, багато хто вірить, що вона гармонізує емоційний стан та відновлює сили так само, як служба в храмі.
Неподалік Кам’янця-Подільського знаходиться Бакота – колишнє село, якого більше немає на сучасній карті України. Археологічні розкопки свідчать, що на цьому місці було розташовано безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями. В давні часи Бакота була містом-столицею сучасного Поділля із оборонним замком і скельним чоловічим монастирем. Тут є три цілющих джерела, а унікальна енергетика місцевості приваблює сюди щороку тисячі туристів.
Гору Тотоха, що знаходиться неподалік села Медвин Богуславського району Київської області, вважають енергетичним центром України. Екстрасенси нарахували на Тотосі три активні точки, що утворюють трикутник, усередині якого людина відчуває себе захищеною від будь-якої негативної енергетики. Є два варіанти походження цієї доволі кумедної назви: за однією версією, гора названа на честь єгипетського бога Тота, за другою — від тюркського слова «особливий».
Кам’яна могила, розташована неподалік від селища Мирний, у Мелітопольському районі Запорізької області – це своєрідний кам’яний насип висотою 12 метрів і діаметром аж у три кілометри, у якому знаходиться 62 кам’яні печери. Учені знайшли там 160 кам’яних табличок із написами, датованими III ст. до н.е. Імовірно їх залишили ще племена арья, які проживали в ті часи на півдні України, проте згодом мігрували в Іран та Індію.
У світі багато таких місць. Позитивним є американський Гранд Каньйон і міжнародний біосферний заповідник Йеллоустон. Також буквально “світяться позитивом” Старе місто у Празі, пагорб Монмартр у Парижі, площа навколо Собору Святого Петра у Ватикані.
Кажуть, у Польщі є кілька таких особливих місць. Найвідоміше – пагорб на Вавелі, що у Кракові. За словами такого роду знавців, під узгір’ям, на якому стоїть королівський замок, є дуже сильні випромінювання. Начебто під криптою св. Гедеона перетинаються аж сім енергетичних потоків, один з яких єднає Вавель з Єрусалимом. Вважають, що кожен, хто торкнеться чакраму (стіни замку у певному місці), отримає свою порцію «опромінення» чудодійною енергією.
У світі ще багато дивовиж, і ми живемо доти, поки вміємо дивуватися та дивувати інших!
