Вічне Дерево Життя — модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це – посередник між світами, дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя.
У слов’янській міфології пра-деревом вважали дуб. В Україні це також була верба (звідси – і свято Вербиці або Вербна неділя). Дерево Життя уособлювало поєднання трьох сфер: Яву (видимого світу), Праву (світу правил, обрядів, законів і закономірностей) і Наву (світу потойбічного, невидимого, сакрального). Воно виросло посеред Вирію (дохристиянського раю) і дало безсмертні плоди; сюди щозими зліталися птахи.
За вертикаллю дерево ділиться на три частини, до кожної «приписані» певні істоти: нижню — коріння (підземний світ) — змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо низ дерева символізує не лише підземний світ, а й воду; середню — стовбур (земний світ) — великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки, це також і світ людей; верхню — крону (небесний світ) — птахи і бджоли, небесні світила.
Дерево Життя — це й дерево роду. Такі родовідні дерева вишивали червоними нитками на білому полотні долі-рушника й вивішували як обереги над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є посередниками між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду. В колядках і казках вони – незмінні помічники й порадники у виборі судженого чи судженої. При цьому птахи, звичайно ж, сидять на дереві. Інколи в ролі такої помічниці юнакові виступає змія, яка перебуває поблизу коріння дерева.
Весільна символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями Дерева Життя. Це й весільне гільце, й насичені шлюбною символікою настінні розписи та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райське древо, яке породило дві ягідочки — молоду й молодого.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Дерево Життя — в біблійній книзі Буття — особливе дерево, посаджене Богом посеред Едемського саду. Приносить плоди, які дарують вічне життя.
В українських легендах дівчата перетворюються на дерева з туги за коханими. У казці про чарівну сопілку з кісточок дівчини, підступно вбитої сестрами, виростає кущ калини. Зроблена з її гілочки сопілка промовляє людським голосом.
