Оксана Герасименко - душа бандури

Оксана Герасименко - душа бандури

Оксана Василівна Герасименко - композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України (2008), член Національної спілки композиторів України, доцент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Та насамперед - знана у світі бандуристка, донька бандурного майстра Василя Герасименка.

ger1.jpg (30.65 Kb)
- Отож, розпочнемо розмову спогадами про Вашого батька - Василя Явтуховича, знаного майстра бандури.
З іменем Василя Явтуховича Герасименка пов’язане становлення і розвиток професійного бандурного мистецтва на західноукраїнських теренах. Засновник львівської школи академічного бандурного виконавства, педагог, майстер бандур, він за 60 років своєї педагогічної, творчої та конструкторської діяльності створив міцне підґрунтя для подальшого розвитку нашого інструмента.Минулого 2017 року ми відзначали 90-річчя від дня народження Герасименка В. Я., у Львівській обласній філармонії відбувся чудовий концерт під назвою «Бандуристе, орле сизий», а вже з 22 по 25 березня цього року плануємо провести Відкритий Всеукраїнський конкурс бандуристів його імені.

Подія, вимріяна учнями і послідовниками, протягом багатьох років ще за життя батька, нарешті має здійснитися! Сподіваюсь, що конкурс пройде на належному професійному рівні і в недалекому майбутньому здобуде міжнародний статус.
Останнім часом працюю над виданням книги-альбому про мого Батька і Вчителя, до якого увійдуть численні фотографії, статті, що висвітлюють його творчу, педагогічну діяльність, а також працю у сфері конструкції та вдосконалення бандури. Щиро вдячна професору нашої академії, доктору мистецтвознавства пані Любі Кияновській, яка завжди з глибоким розумінням та особливою прихильністю ставилася до всього, що стосується минулого і сучасного в бандурному мистецтві. Свого часу вона взяла інтерв’ю в мого батька, яке лягло в основу розповіді про його життєвий і творчий шлях. Цей діалог будуть доповнювати численні, надзвичайно цікаві і часом дуже зворушливі спогади учнів В. Я. Герасименка.
- Відомо, що Ви, п.

Оксано, спочатку навчалися гри на фортепіано і лише згодом опанували бандуру. Коли, як і з чого це почалося?

Так скерував мій батько, що всі його доньки, тобто я і мої сестри – старша Оля і молодша Адріана,початкову музичну освіту здобували у Львівській дитячій музичній школі № 1, у класі фортепіано прекрасного педагога Ситник Галини Андріївни. Фортепіано я дуже любила і любила співати… Навчаючись у четвертому класі СШ № 34, створила вокальний дівочий ансамбль «Дзвіночок», в якому співала і акомпанувала на фортепіано. Ансамбль був постійним учасником шкільних святкових концертів та неодноразово виступав на різних оглядах та конкурсах, завойовуючи призові місця. У старших класах виконувала роль нештатного концертмейстера шкільного хору, яким на той час керував Ярослав Йосипович Янівський – батько відомого композитора Богдана Янівського.
Звуки бандури супроводжували мене від раннього дитинства. Адже у 60-ті роки тато ще працював у Львівській філармонії, тому грав і співав щодня, а згодом і залучав нас до співу під супровід своєї бандури. Так ми зі сестрою Олею почали співати дуетом українські народні пісні. Бандура постійно звучала у нашій оселі не лише в руках тата. Всі його студенти, а, зокрема, випускники, приходили займатися до нас додому, щоби вправляти на бандурі останньої конструкції. Особливо в роки, коли ще тільки налагоджувався випуск бандур на фабриці, і не всі мали добрі інструменти.

Тому звучання бандури сприймалось, як щось абсолютно невід’ємне в моєму житті.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру


ger2.jpg (19.43 Kb)
Згодом, вже у 14-ти річному віці, після закінчення музичної школи, я, слідом за старшою сестрою, стала бандуристкою. У 1973 р. батько почав вчити мене гри на бандурі, а в наступному 1974 році я поступила у Львівське державне музичне училище ім. С. Людкевича, а потім і до консерваторії,де «офіційно» стала його ученицею.

Це були роки плідної творчої та активної концертної діяльностіразом з сестрою Олею та Христиною Маковською, а з 1975 р. – з Ольгою Войтович у складі тріо бандуристок.

- Де берете репертуар для бандури? Як співпрацюєте з іншими музикантами і композиторами?
Щодо оригінального репертуару, то працюю з творами професійних українських композиторів. Переважно, це музика київських композиторів, які творили у 60-80-і роки, в період становлення академічного бандурного виконавства (К. М’ясков, М. Дремлюга, А. Коломієць, В.
Зубицький та ін.), а також, як і всі бандуристи, користуюсь творами композиторів-класиків, сучасних українських та зарубіжних авторів, серед яких великий відсоток власних перекладів та аранжувань.
Щодо співпраці, то вона триває давно і досить успішно замериканським композитором, зарубіжним членом Національної спілки композиторів України Юрієм Олійником. Це унікальний композитор, творець шести!!! концертів для бандури та симфонічного оркестру. Наголошую, тому що серед українських композиторів ще ніхто не створив стільки музики для бандури і симфонічного оркестру... Безперечно, великим стимулом для творчості Олійника стала його співпраця з дружиною, а моєю сестрою – заслуженою артисткою України Ольгою Герасименко-Олійник, яка стала першим видавцем і першою виконавицею більшості творів композитора. Однак, цікаво, що свій Перший концерт для бандури і симфонічного оркестру Юрій написав на замовлення Віктора Мішалова, і власне цей твір став містком, що згодом поєднав долі цих двох видатних особистостей.
Юрій Олійник неодноразово надсилав мені свої твори для редакції.Заразпрацюю над повним виданням його творів, і вже на сьогодні вийшло у світсім навчально- репертуарних збірників.До речі, хочу сказати, що для останніх трьох моя молодша сестричка Адріана, яка є дизайнером, зробила чудові обкладинки.
ger3.jpg (50.92 Kb)
ger4.jpg (9.76 Kb)

Звичайно, значна частина навчально-педагогічного репертуару, який використовую – це і моя власна музика, обробки, аранжування та переклади. З огляду на те, що постійно щось пишу, – відповідно, є необхідність і випробувати на практиці зі студентами. Це стосується репертуару з фаху, а також пропоную мої твори викладачам з вокалу, диригентам чи керівникам ансамблів, капели бандуристів. Зрештою, зараз і пропонувати особливо не доводиться, тому що вони самі часто звертаються до мене у пошуках чогось новенького.

- Які цікаві проекти є серед найсвіжіших у Вашому доробку?
Вже традиційно щороку за участю бандуристів, зокрема, студентів мого класу, відбуваються Шевченківські концерти в березні,відзначаються роковини проголошення ЗУНР у листопаді. Ми беремо активну участь у святкуваннях ювілейних дат визначних постатей культури та історичних подій.
На даний час у мене навчаються дуже обдаровані дівчата, серед яких лауреати конкурсів: Віталія Якимович, Юлія Бойко, Марґарета Сторонянська – учасниці тріо YuMaVita, а також Марія Мисько, Христина Шукост, Марія Гуляк та інші. Троє з них стали лауреатами минулорічного фестивалю-конкурсу «Український міжнародний музичний феєрверк - 2017» у місті Кам’янець-Подільському.І зараз всі готуються до різних конкурсів, зокрема, цими днями працювали в студії звукозапису, щоби взяти участь у радіофестивалі - конкурсі «Кобзарський майдан», організованому на Українському радіо, канал «Культура». Дівчата продемонстрували гарний професійний рівень і мені надзвичайно приємно бачити конкретні результати нашої спільної праці.
ger5.jpg (34.29 Kb)
ger6.jpg (35.67 Kb)
У нас в класі панує творча атмосфера: мої студентки надихають мене на різні проекти, які я організовую, пишу сценарії, займаюсь режисурою, створююмузику. Окрім концертів в академії, ми частоконцертуємов районних та обласних центрах(по сусідству), співпрацюємо з музеями Львова, зокрема, з Народним музеєм Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Михайла Грушевського.

ger7.jpg (32.99 Kb)
Багато знакових подій відбулося минулого року. Серед них – Вечір пам’яті до 75-ліття розстрілів українців, членів ОУН, у Бабиному Яру «По слідах Ваших скошених кроків…» (26.02. 2017 р.) та Літературно-музичний вечір «Шевченко назавжди», присвячений 203-й річниці від дня народження Тараса Шевченка (10 .03. 2017 р.), що відбулися у Львівському Палаці мистецтв.175-річчю від дня народження М. Лисенка ми присвятили концерт вокальної музики композитора «Я вірую в красу», що відбувся у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької. В музеї Михайла Грушевського виступили з Шевченківським концертом, а в листопаді – з програмою зі стрілецьких пісень.
ger8.jpg (30.64 Kb)
Запам’яталися інші події минулого року. Ще від літа я працювала надаранжуваннямипісень Івана Карабиця, які успішно були виконані бандуристками з нагоди презентації чудової книги Любові Кияновської «Сад пісень Івана Карабиця» (в рамках 24-го Форуму видавців у Львові).
23 вересня у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких відбулася прем’єра мого І-го дитячого фортепіанного концерту «Радосвіт» у виконанні учнів ДМШ № 2 ім. М. Колесси класу Парової Вікторії, за участі оркестру Заслуженої академічної капели України «Трембіта» (диригент Володимир Вівчарик). Це була дуже хвилююча подія, адже соліст – дуже симпатичний талановитий хлопчик Валерій Келестін, вперше у житті грав з оркестром! Зворушливим для мене стало й виконання Оксаною Качковською мого фортепіанного циклу «Музичні пастелі».
ger9.jpg (35.88 Kb)
У листопаді, окрім концертів до річниці ЗУНР, наші студенти-бандуристи виступили на Міжнародному Симпозіумі, організованому Іваном Духничем, який очолює HalicianaScholaCantorum у Львові. Для цієї події я зробила кілька аранжувань українських кантів. А 19 листопада ми святкували 120 –ту річницю від дня народження Гната Хоткевича. Було море чудових вражень, приємних несподіванок, зустріч з неймовірним словом і музикою цього велета українського духу!
У січні цього року я мала нагоду виступати з оркестром народних інструментів Лос-Анджелеса – на запрошення мого однокурсника Анатолія Мамалиги, який упродовж останніх десятиліть проживає у США і разом з дружиною Іриною Орловою пропагують українську музику серед американців. Для мене особливо приємним було те, що бандура сприймалася з захопленням і звідусіль лунало: Amazing!!! Wonderful!!! Подібні емоції викликало і виконання моєї «Таїни». Цікаво, що один із слухачів (хореограф), побачив цей твір як музику для хореографічної композиції…

ger10.jpg (.78 Kb)
Що стосується композиторської творчості, то проектів багато ще не завершених, але серед найсвіжіших, які вдалось таки довести до кінця – це навчально-методичний посібник «Україно, моя Україно!» для бандуристів (видавництво «Левада»), а також збірник пісень на слова Марії Чумарної «Дзвіночки рідної землі» (видав. Навчальна книга – Богдан). Надзвичайно приємно було для мене, що обкладинку для посібника «Україно, моя Україно!» оформила відома харківська художниця Олеся Вакуленко, з якою я познайомилась через ФБ. Щоразу, як дивлюся на її малюнок ¬– душа радіє, що Україна має такі неймовірні таланти!
ger11.jpg (134.9 Kb)<br />
Щодо збірника «Дзвіночки рідної землі», то це майже родинний проект, з любов’ю оформлений онукою Марії Чумарної – Марічкою Михалюк. Адже там є не тільки пісні та вірші, а ще й дуже симпатичні розмальовки для дітей. Збірку супроводжує компакт-диск, запис якого був здійснений на студії «MD» звукорежисером Маркіяном Дрібнюком, що не лише нас записував з особливим ентузіазмом, але й творчо долучився як гітарист. Більшість пісень виконали солісти – Олексій Ховзун, Сергійко Лука, Віталій Сінчук, Уляна Бондарець та хормолодших класів Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької під керівництвом Лесі Пак.Кілька творів записали мої «професійні онуки» – Мартуся Бондар та Софійка Ніколенко. Майже 60 віршів Марії Чумарної було записано дітками школи, яких готувала актриса, в минулому випускниця нашої академії – Тетяна Судомляк.
ger12.jpg (43.85 Kb)
Особливо цінною для мене стала співпраця моїх дітей – Квітани та Адріана. Квітка записала переважну більшість скрипкових треків, а Адріан допоміг здійснити електронні аранжування.
ger13.jpg (8.85 Kb)
ger14.jpg (22. Kb)
Не обійшлося і без участі «людини-оркестру», мого давнього приятеля Мирона Блощичака, адже на всіх моїх компакт-дисках звучить його прониклива флейта Паната інші народні духові інструменти. Аранжування супроводу, написані мною для двох бандур, скрипки, флейти (сопілки), деякі для струнного квартету, чудово озвучили педагоги – скрипалі Мирослав Сора та Уляна Бачинська, а також Анастасія М’якушко та Петро Галас. Безмежно вдячна всім учасникам проекту за творчу співпрацю, а також вчителям молодших класів ЛССМШІ ім. С. Крушельницької і батькам цих неймовірно талановитих дітей! Сподіваюсь, що ці пісні знайдуть шлях до сердець своїх вдячних маленьких слухачів.
ger15.jpg (35.89 Kb)

До моїх останніх творчих здобутків належать і кілька пісень на слова Христини Кравчишин. Її вірш «Львів’янці снився білий сніг», що потрапив до мене на сторінку ФБ, просто зачарував! Так народилася пісня з однойменною назвою, яку чудово озвучили мої випускниці – квартет бандуристок «Львів’янки» та камерний оркестр «Віртуози Львова» під батутою Сергія Бурка на концерті, що відбувся рік тому. Після цього львівські автори не дають мені відпочивати... Вони почали надсилати свої поетичні тексти з пропозицією написати музику. Цими днями завершила пісню «Шепочуть зорі» на вірші Христини Кравчишин та «Загублена любов..» на вірші Уляни Мосійчук.
27 березня о 13.00, в Малому залі у нас в академії планується концерт з моїх фортепіанних, вокальних творів, дитячих пісень. Прозвучить багато прем’єр. Я щиро вдячна викладачамта завідувачці кафедри загального і спеціалізованого фортепіано Марії Герезіза таку ініціативу і запрошую всіх друзів, прихильників моєї творчості на зустріч з музикою і поетичним словом.
- Ви багато гастролювали світом, виступали на солідних концертах зі світовими зірками. Маєте з чим порівняти наших та закордонних музикантів. Що доброго є там і чого не вистарчає нам? А може навпаки? (Або так - чим наш інструмент бандура цікавий для них?)
Гастролювати доводилося багато, спілкувалась і грала з видатними музикантами, та не хотілось би робити якісь порівняння. Музиканти чи у нас, чи закордоном є різної якості. Але, якщо у нас посередні музиканти ще можуть заробити зі своєї професії, то закордоном, щоб обрати своїм фахом виключно музику, треба бути блискучим музикантом (якщо йдеться про виконавця), а також мати фінансове забезпечення або спонсора, який на перших порах допоможе «розкрутитися». В іншому випадку, можна займатися музикою, але доведеться обрати інший фах, який буде приносити сталий заробіток.
Якщо ж ставити питання, чого нам не вистачає, то думаю, у порівнянні з високорозвиненими країнами, ми дуже відстаємо у плані наявності матеріальної бази для навчання. Скажімо, аудиторія в університеті у США, де проводять заняття з історії музики чи лекції з ознайомлення (введення в музику) стоять крісла, оснащені індивідуальними навушниками для прослуховування музики, а в класах, де вивчають теорію музики, – столи оснащені комп’ютерами та індивідуальними міді-клавіатурами.
До речі, цьогорічний концерт у Лос-Анджелесі, про який я згадувала вище, відбувся в чудовому залі з неймовірною акустикоюTheHerbertZipperConcertHallatTheColburnSchool

ger16.jpg (50.96 Kb)
Як виявилось, зал цей належить Школі Кольберна. В такому залі (на 400 місць) мають можливість виступати учні спеціалізованої школи, на зразок нашої імені Соломії Крушельницької. І тут я подумки згадала великий зал нашої школи… На жаль, про такі умови для наших музикантів ми поки що можемо лише помріяти…
Але… наші музиканти мають величезний музично-духовний спадок –музичні джерела, що відкривають величезний простір для творчої фантазії. Недаремно, багато видатних композиторів-класиків черпали натхнення в народній музиці, народній пісні.
У цій незримій, але дуже відчутній духовній аурі відбувається формування українських музикантів, тому дуже важливо нам зберігати і плекати нашу музику, як народну так і здобутки класичної української спадщини. Це те, чим ми можемо гідно не лише представляти Україну, але й дивувати світ.
Якщо говорити про бандуристів, то вважаю, що освіта, яку отримує бандурист після завершення музичної академії, дозволяє йому розвиватись у подальшому надзвичайно багатогранно. Адже бандуристи, у переважній більшості, отримують освіту не лише як педагоги та виконавці, артисти ансамблів, оркестрів, а й як вокалісти та диригенти. Тому в них є доволі широкий вибір для застосування набутих знань у майбутньому. Звичайно, якщо музикант обдарований, працьовитий, цілеспрямований, тоді для нього всі шляхи відкриті і він зможе зреалізувати себе у своїй професії.
Щороку бандура набуває все більшої популярності. Академічна, яка представлена інструментами київського та харківського зразків, має доволі багатий різножанровий концертний репертуар, зокрема і ряд масштабних композицій для бандури з симфонічним оркестром. Зростає кількість прихильників гри на автентичних інструментах, а також з’являються молоді талановиті виконавці, які намагаються представити бандуру в різних ансамблях та оркестрах популярної музики (етно, джаз, поп, рок і т.д.). З кожним роком активізується концертна діяльність бандуристів та конкурсно-фестивальний рух, що свідчить про великі перспективи нашого мистецтва.
Дякую Вам, п. Оксано, за цікаву розмову! Нехай Ваша праця і Ваш талант будуть належно поціновані! Бажаю Вам багато позитиву і файних людей поруч!
Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова
Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.