Галина Рис – молода українська письменниця та літературознавець, яка пише прозу у стилі магічного реалізму й опановує гуманітарні науки в екзотичних країнах, як от Австралія. Окрім того Галина професійно викладає йогу та вільно володіє кількома іноземними мовами. Коли вона все встигає і як їй це вдається – запитаємо у неї.
– Галю, насамперед вітаю тебе з новою книжкою, яка нещодавно вийшла у видавництві «Дискурсус». Як вона називається і про що ця книжка?
– Книга називається «Амстердам-Київ. І трохи святого Миколая». Вона про дружбу, взаємодопомогу, взаємопідтримку, волонтерство та, звісно, про святого Миколая. У цій книзі є дві сюжетні лінії: одна це життя та смерть Миколая – єпископа Мирлікійського; друга це життя письменників та художників у 21-му столітті. У певний момент обидві лінії сходяться докупи, заохочуючи читача переослити прочитане. Думаю, ця книга буде цікавою як тим людям котрі працюють творчо так і тим, котрі завжди хотіли дізнатися як воно бути митцем. Окрім того, книга буде цікавою всім хто замислюється над темами волонтерства та любові до ближнього. Детальнішу анотацію книги можна знайти тут: discursus.com.ua/articles/discursus-hotuie-knyzhku-pro-kokhannia-virnist-i-sviatoho-mykolaia
– Це вже твоя четверта книжка, правда ж? Першими були книги казок «Унікальна Картоплина» та казкова повість «Подорож до Котанії». Розкажи яка була реакція читачів на ці книги?
– Перша моя дитяча книга вийшла друком ще у 2008, друга – у 2014. Ці книги доволі різні. Збірка казок «Унікальна картоплина» розповідає про життя таких нетипових героїв як картоплина чи метеорит. Ця книга отримала доволі неоднозначні відгуки у пресі: хтось вважав її такою, що вчить дітей мислити самостійно, інші – критикували книгу за сумні закінчення та амбівалентність ідей в більшості казок. На противагу цій книзі, мені ще не доводилося чути відверто негативних відгуків у бік Котанії – лише позитивні! «Подорож до Котанії» – це текст, сповнений пригод та радісних подій, це книга, у якій ніхто не помирає, у якій стаються дива, з якою читач може поринути у чарівний світ казки й забути про буденні клопоти. Маю приємність зазначити: мені неодноразово доводилося чути від читачів, що їм дуже сподобалися обидві книги. Більше того, «Подорож до Котанії» настільки сподобалася дітям віком 9-10 років, що вони вже не раз казали мені на наших зустрічах у школах та бібліотеках, щоб я писала продовження. Тому я вже почала. Однак коли допишу – ще не знаю.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– А потім вийшов роман “Намалюй мене пташкою”. Він про студентів і для студентів чи не тільки?
– Мені доводилося чути відгуки читачів різного віку. Зазвичай цей роман подобається тим, хто саме починає навчатися в університеті, або ж тим хто хоче згадати свої студентські роки. Я б сказала, що книга орієнтована перш за все на жіночу читацьку аудиторію: твір написаний від імені молодої дівчини, й описує життєві труднощі які є більш властивими для молодих студенток, ніж для студентів. Тому я вважаю читачкам легше ототожнювати себе з головною героїнею твору – Геленою – та співпереживати їй. Хоча, звісно, чоловіки цю книгу також читають і відгукуються позитивно. Загалом, цей текст здобув багато симпатиків. Зокрема, рукопис цієї книги посів призове місце на літературному конкурсі від видавництва «Смолоскип».
– Чим для тебе є написання казок і художньої прози? Які цінності ти прагнеш донести до свого читача?
– Література є для мене діалогом, у якому переплітаються ідеї та слова, зіштовхуються міфи та реальність, сходяться разом люди і тексти. Окрім того, література це обмін ідеями й думками. Мені б найдужче хотілося, щоб мої тексти надихали людей творити мистецтво та добрі справи, щоб змушували думати, щоб давали людям можливість подивитися на світ новими очима і краще зрозуміти самих себе. У своїх книгах я здебільшого зосереджуюся на таких темах як дружба, пошук себе, саморозвиток, кохання, дорослішання, самотність, творчість і смерть. Думаю, цінності які переважають у моїх останніх книгах: дружба, вірність та взаєморозуміння. Однак, коли пишу тексти, завжди залишаю вдосталь простору для читачів, щоб вони могли прочитати книгу по-своєму і знайти там щось, що буде цінним саме для них.
– Що полюбляєш читати сама?
– Якщо говорити про художню прозу, то люблю читати українську, британську, австралійську, канадійську та німецьку прозу. Поза тим, дуже люблю книги Маркеса та Сартра. Полюбляю також читати книги про теорію літератури, етнографію, психологію та філософію. Останнім часом часто слухаю аудіокниги. Думаю, цей зручний формат дозволяє отримувати насолоду від книг у якись новий і воднораз древній спосіб. Адже, якщо замислитися, наші предки які жили у дописемні часи, саме так і ділилися і історіями: хтось розповідав, інші – слухали.
– Розкажи трохи про те, що зараз є для тебе важливим у житті та життєвих орієнтирах?
– Найважливішим у житті для мене завжди було робити все для того, щоб думки, слова та вчинки були спрямовані в одному керунку. Зараз я пишу кандидатську дисертацію з дитячої літератури в Університеті Тасманії. Також пишу нову книгу. Для мене вкрай важливим є залишатися вірною своїм принципам і цінностям; розуміти, любити, підтримувати близьких і рідних; писати книги які змінюватимуть життя людей на краще.
– Що ти робитимеш, коли вийдеш на пенсію (хоч до цього ще ой як далеко)… та все ж?
– Писатиму книги (посміхається).
Дякую тобі, Галинко, за цікаву розмову! Нехай твоя праця і твій талант будуть найкращими подорожніми у твоєму житті! Бажаю тобі позитиву і файних людей поруч!
Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова
