Молодечі забави

horovod

От вміли наші предки розважатися. Що там не кажіть. Попри тяжку роботу і відсутність елементарних побутових благ. Знали багато ігор, забав і не проминали нагоди, щоб у них погратися. Супроводжували співом та рухами, дофантазовували нові куплети, жартували і веселились. Ось декілька традиційних ігор весняно-літнього циклу для молоді, щоб нам також веселіше жилося.

Моргавки

Грають у цю гру дівчата та хлопці. Стають у два кола спочатку хлопці ззовні, а дівчата всередині, а коли набридне – міняються місцями. У зовнішньому колі має бути на одну людину більше. Дівчата присідають, а хлопці тримають руки за спинами. Той, хто не має пари, моргає до будь-якої дівчини, а всі уважно стежать. Якщо дівчина встигає перебігти, то моргатиме її попередній партнер, якщо ж її спіймають, залишається на місці.

Вінку ружовий

Молодь стає у коло, беруться за руки. До центру виходить хлопець і дівчина. Хлопцеві одягають на голову вінок і зав’язують очі. На мелодію танцю “Аркан” співають пісню і рухаються по колу.

Вінку ружовий,

Де-сь був? У Львові.

Що за тя давали?

Сто золотих, червоних.

Ти, ружовий вінку,

Вибирай си дівку,

Котру схоч, то підскоч.

Дівчина плескає у долоні, а хлопець намагається її упіймати. Якщо упіймає, то гра починається спочатку з новими учасниками. Якщо товариство зібралося чималеньке, можна впускати у коло відразу три пари, тоді одна дівчина має плескати у долоні, друга дзвонить у дзвіночок, третя б’є у бубон, а хлопець має впіймати за заздалегідь визначеним звуком.

А ми просо сіяли

Розділившись на два гурти, молодь вишиковується у дві лінії повернені одна до одної обличчям, беруться за руки. Одна з ліній починає співати, і з першим рядком рухається уперед, а з другим – повертається на місце. Відповідаючи їм, другий гурт також робить шість кроків уперед та назад.

— А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.

— А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід-ладо, витопчем витопчем.

— А чим же вам витоптать, витоптать,

Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?

— А ми коней випустим, випустим,

Ой дід-ладо, випустим, випустим.

—А ми коней викупим, викупим,

Ой дід-ладо, викупим, викупим.

— А чим же вам викупить, викупить,

Ой дід-ладо, викупить, викупить?

: — А ми дамо сто гривень, сто гривень,

Ой дід-ладо, сто гривень, сто гривень.

— А нам треба дівчину, дівчину,(парубка)

Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.

— А яку вам дівчину, дівчину? (А якого парубка, парубка?)

Ой дід-ладо дівчину, дівчину.

— А нам треба …(ім’я дівчини або парубка з попереднього гурту)

Названа дівчина чи хлопець біжить, розриває зчеплені руки. Як розірве, забирає когось із собою. Не розірве – залишається. Тоді одні кричать: “Нашого полку прибуло!”, а інші кажуть: “А нашого полку убуло!”. Гра починається знову, тільки починають співати інші.

Ой див-див

Малюнок гри схожий із попереднім. Дві лінії вишиковуються одна навпроти одної. Відбувається діалог.

-Ой див-див, повідай же нам правду

-Ой див-див, що я маю повідати?

-Ой див-див, повідай, як старі баби скачуть.

Кожен у лінії показує, як скачуть старенькі бабусі. Насміявшись, починають співати ті, що показували. В останньому рядку міняють: “Повідай, як дівки скачуть”. Далі – суцільна імпровізація. Були варіанти і “як корови пасуться”, і “як кури несуться”. Одним словом, все, що нафантазуєте. Пам’ятаючи лише про те, що зовсім скоро показувати доведеться і вам.

Вербовая дощечка

“Вербовую дощечку” вибудовують хлопці зі своїх рук, ставши у повен зріст. Для цього хапають самі себе та один одного за зап’ястя. Перша пара хлопців присідає, ще двоє беруть за руки по-черзі кожну дівчину і проводять по міцно з’єднаних руках.

Вербовая дощечка, дощечка,

Ходить по ній Насточка, Насточка,

На все поле леліє, леліє,

Звідки милий приїде, приїде.

Звідки милий приїде, приїде.

Щось Насточці привезе, привезе.

Червонії чоботи, чоботи,

Косівської роботи, роботи.

А в Косові роблене, роблене,

А у Львові ношене, ношене.

Як Насточка бувала, бувала,

Вся діброва палала, палала.

Скільки в цебрі водиці, водиці,

Стільки в дівках правдиці, правдиці.

Як Насточка бувала, бувала,

Вся діброва палала, палала.

Ідіть, хлопці, гасити, гасити,

Решетом воду носити, носити.

Скільки в решеті водиці, водиці,

Стільки в хлопцях правдиці, правдиці.

Струмочок

Хлопці з дівчатами беруться за руки і, ставши один за одним, утворюють “коридор”. Той хто без пари, пірнає в коридор і забирає з собою обранця/обраницю. Біжать до виходу і стають попереду всіх. Тим часом без пари залишився хтось інший, він біжить до початку “коридору”. І гра повторюється. Тече ланцюжок із пар швидко, наче вода в струмочку, не зчуєшся, як вже і завертати потрібно, бо кінець галявини.

Тече Річка невеличка з вишневого саду

Кличе козак дівчиноньку собі на пораду

Гей-гей гей-гей, зелений гай

Кличе козак дівчиноньку собі на пораду

Порадь мені дівчинонько, що маю робити

Чи з тобоюі женитися, чи другу любити

Гей-гей гей-гей, зелений гай

Чи з тобоюі женитися, чи другу любити

Ой я Тобі Козаченьку раджу та й не раджу

Я з Тобою вечір стою, а за другим гляджу

Гей-гей гей-гей, зелений гай

Я з Тобою вечір стою, а за другим гляджу

Бодай тебе Дівчинонько з Твоєю радою

Я до Тебе з щирим серцем а ти з неправдою

Гей-гей гей-гей, зелений гай

Я до Тебе з щирим серцем а ти з неправдою.

Регіт

Пари стають одна за одною, а перед ними “Регіт”. Він промовляє такі слова:

Горю, горю, палаю.

Кого люблю, спіймаю.

Раз, два, три!

Остання пара лети.

Після його слів остання пара розриває руки і біжить, “регіт” ловить. Якщо спіймав, стає з ним попереду всіх. Якщо ні, пара стає попереду, а він лишається “реготом”, поки не впіймає когось.