Свічка у багатьох народів світу є символом сонця, долі, духовної енергії. Для наших предків свічка слугувала аналогом людського життя, душі, що перебуває в тілі, тому була обов’язковим ритуальним атрибутом і одним з найважливіших оберегів. У християнстві свічки (лампадки) використовували під час богослужінь у храмах, бо молились у катакомбах, підземеллях, де неможливо було обійтися без світла.
У старозавітні часи перед книгою Закону Мойсеєвого горіла невгасима лампада на знак того, що Закон Божий є світильником людині в її житті. А оскільки в новозавітні часи Закон Божий міститься в Євангелії, то в Єрусалимській Церкві почали перед його виносом нести запалену свічку, а під час читання запалювати всі свічки, символізуючи, що євангельське світло просвітлює кожну людину, а також свічки нагадують про те, що ці слова є словами самого Христа.
З чого і як виготовляли свічки? Найпевніше із воску, адже у старі часи парафіну ще не було. Легенди свідчать, що бджіл Бог послав на землю, як дар. Всі знають, що віск застосовують у промисловості, парфумерії, фармакології, а знахарі та віщуни використовують свічки у ритуальних обрядах. Віск та оливу приносили до храму як жертву Богові. Блаженний Симеон, архиєпископ Солунський, пише, що чистий віск означає чистоту і неоскверненість людей, які його приносять. А м’якість і плавлення воску символізує наше каяття і готовність до послуху Богові. Свічки ставлять перед іконами та супроводжують молитвами за здоров’я, за щасливу дорогу, на всяку допомогу і за всіх потребуючих Божої опіки. Саме з цим пов’язані звичаї ставити свічку (підтримувати життя) при усіх найважливіших подіях у житті людини.
Церковні свічки символічно виражають вчення Церкви. Наприклад, три свічки представляють Трійцю, а сім свічок – сім дарів Святого Духа. Свічки по обидва боки від хреста на вівтарі означають подвійну природу Христа, людську й божественну; великодня свічка символізує воскреслого Христа.
Справжня стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску. Головна сила свічки – у щирій молитві. Лише тоді вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах. Якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи, нею освячують помешкання, відвертають та оберігають від стихійних лих, особливо громовиці. За це її часто так і називають – “громовиця”, або “громнича”.
Стрітенську свічку запалюють під час хвороби, також можна запалювати під час молитви та святкової трапези в особливі для людини дні: день народження, День ангела (іменини), великі церковні свята.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Як самому зробити свічку
Для виготовлення свічки потрібно попередньо розтопити віск до температури +60оС. Для свічок роблять гніт або світило – вовняну чи бавовняну нитку, яку просочують воском. За одним із способів – моканим – її потрібно по черзі занурювати у розтоплений віск та у холодну воду. Також можна збирати віск із недогарків попередніх свічок і переплавляти у нові.
Притча про 4 свічки
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули … Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.
Перша сказала: Я – СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене зберегти. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас.
Друга сказала: Я – ВІРА. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі. Щойно вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: Я – ЛЮБОВ. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше – своїх близьких. І ця свічка згасла.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись вона закричала: ЩО ВИ РОБИТЕ?! ВИ ПОВИННІ ГОРІТИ! Я БОЮСЯ ТЕМРЯВИ! Промовивши це, дитина заплакала.
Схвильована четверта свічка сказала: НЕ БІЙСЯ І НЕ ПЛАЧ! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ можна запалити й ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я – НАДІЯ!
