Народження дитини змінює плани батьків, робить їх іншими, відкриває у них ті приховані цінності та прагнення, про які вони й не підозрювали. Відтепер у їхньому житті з’являється ще хтось важливий – той, хто назавжди пов’яже родину своєю присутністю. Саме тому спільна турбота про дитинку така важлива, і всі обряди, пов’язані з нею – такі бажані.
Дитина приходить у цей світ для любові. Її перші кроки, пізнання світу допомагають батькам і родичам збагнути і ще раз пережити те, що призабулося. Авжеж, дитину слід зареєструвати в РАЦСі, виписати їй свідоцтво про народження, зазначити батьків і дату та місце народження. Та не менш важливим є духовне наповнення маленького життя.
Таїнство хрещення прилучає новонароджену дитину до віри і Церкви. У дитинки з’являється не тільки ім’я – церковне та світське, а й Ангел-охоронець. А ще у дитинки з’являються хресні батьки, які повинні протягом життя дбати про її духовний розвиток та вміння бути добрим християнином. Не існує ніяких обмежень для здійснення хрещення – вдень чи вночі, у піст чи у свято, навіть посеред тижня. Лише необхідно домовитися зі священиком про день і час хрещення.
Таїнство хрещення – це духовне народження, яке супроводжують зануренням у воду або тричі поливають голівку дитини, захищаючи її від усього поганого. Священик вдягає на дитинку освячений хрестик, якого купили куми, проводить обряди миропомазання і читає молитви. Тримають щойно охрещену дитину на білому полотні.
Білий колір полотна, на якому хрестять дитинку – крижмо – є символом чистоти й невинності, життя з Богом. А ще тепер популярно вдягати щойно охрещену дитинку у вишиванки і робити перші знимки.
Хресні повинні подбати і про іконку для дитини із Ангелом-охоронцем або святим, чиє ім’я відтепер має хрещеник чи хрещениця.
Роль хрещених батьків дуже важлива і не може бути формальною чи заочною. Під час хрещення куми відповідають перед Богом за ще несвідому дитину. Тому якщо є сумніви у своїй відповідальності, то краще відмовитись від цієї ролі. В деяких регіонах України існує народний звичай не відмовляти від запрошення бути хрещеним, начебто це – «відхрещування від Христа». Це звичайні народні забобони, які не мають ніякого відношення до Церкви.
Хресними батьками можуть бути повнолітні та свідомі люди, котрі розуміють свою роль у духовному житті дитинки. Куми для однієї дитини не можуть бути між собою одруженими, так само, як і майбутнє подружжя, бо кумівство – це духовна спорідненість, і шлюб між кумами є «духовним кровозмішанням». Також хресними не можуть бути рідні батьки.
Зазвичай дитинку охрещують в церкві. Лише коли немовля тяжко хворе, його можуть охрестити вдома за усіма християнськими звичаями.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Досі побутує віра у те, що неохрещену дитинку не можна показувати чужим людям. Колись казали – щоб не врекли, тепер впевнені – щоб не застудили та не нашкодили. Дитячий організм ще дуже вразливий і потребує материнської опіки.
Окремою темою для розмови є обряд хрещення у дорослому віці. Однак, якщо людина свідомо прийняла таке рішення – бути охрещеною, то їй усіляко треба в цьому допомогти.
