Люди різні за віком, за характером, за соціальним статусом тощо. І для того, аби якось вирівняти усі ці складові та полегшити спілкування, закони етикету запропонували усім нам певні правила звертання.
Отож, звертання “ви” доречне в офіційному спілкуванні, а також до тих, кого ми не знаємо зовсім або ледь знайомі. На прийомі, на роботі, у транспорті, у громадських місцях загалом.
Навіть якщо колеги по роботі неофіційно спілкуються між собою на “ти”, то у діловій бесіді з іншими особами зобов’язані говорити одне до одного “ви”.
Вважають неприпустимим, коли у громадських місцях люди похилого віку дозволяють собі звертатись до молодих на “ти”. Таке звертання можна собі дозволити тільки до малих дітей.
Також цілковито неправильно, коли мала дитина “ти”-кає старшим у родині чи дорослим у колективі. Навіть якщо це дитина дуже багатих батьків, навіть якщо вона чи не єдина у великій родині тітоньок і дядечко поважного віку. Навіть якщо це неповнолітній король чи спадкоємець трону. Етикет – понад усе!
В окремих навчальних закладах на “ви” офіційно звертаються до тих, кому виповнилось 12 років, а частіше – кому 15. На ім’я і по-батькові можуть звертатись до людей, котрим виповнилось 25 і більше. Однак, радянське звертання на ім’я і по-батькові уже не таке популярне серед сучасників. Краще обрати форму “пан Такий-То” чи “пані Така-То”.
В українських родинах традиційно на “Ви” звертались до мами й тата. Таке звертання збереглось у окремих родинах і до нашого часу. Однак, більшість дітей все-таки надають перевагу говорити до батьків (а також до дядька й тітки) “ти”. Усе залежить від виховання і родинних цінностей. Не завжди звертання до батьків на “ти” є виявом неповаги чи непокори.
Звертання на “ти” припустимо до однолітків, родини, дітей, близьких друзів і тих, хто не проти, аби до них так звертались. Для цього повинна бути взаємна згода.
На жаль, буває й так, що окремі особи розцінюють перехід від звертання з “ви” на “ти” як панібратство. Від цього залежить і їхня поведінка. Саме тому не завжди цей перехід прийнятний.
Якщо спілкування між людьми допускає займенник “ти”, воно жодним чином не повинно применшувати поваги чи любові до співрозмовника.
Буває й так, що після життєвих колізій чи взаємних розчарувань доводиться переходити із дружнього “ти” на офіційне “ви”. Таким звертанням людина показує, що ані душевної, ані будь-якої іншої близькості у стосунках вже немає. Навіть більше – зникає довіра і з’являється офіційна відстань між людьми. Краще, аби такого не було.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Та найкраще запитати у співрозмовника, чи згідний він перейти на спілкування через “ти”. Бо навіть попри дуже дружні та теплі стосунки співрозмовник хоче залишити за собою право на офіційність і дистанцію. Особливо це стосується підлеглих на роботі або тих, хто залежний від нас.
Старший може запропонувати молодшому перейти на «ти», однак це жодною мірою не зобов’язує молодшого погодитися на такий перехід, незважаючи на вікову різницю. Це – право кожного із нас.
Цікаво, що в англ. мові займенник “you” можна перекласти як “ти” і “ви”. Щоправда, історична граматика англ. мови вказує і на займенник “Thy” (“Ти”) як звертання до Бога.
Українці звертаються у молитві до Бога щодня, промовляючи: “Отче Наш, Ти…” – і це звертання є виявом поваги та довіри до нашого небесного Батька.
Також в англ. та польській мовах є цікава форма звертання до співрозмовника через третю особу однини. Приміром, поляк, звертаючись, може сформулювати запитання так: “Чи знає пан, який у нас сьогодні розпорядок?” У відповідь польський пан може почути приблизно таке: “Прошу пана, невже пан сумнівається у моїй пунктуальності?”
Та найкраще повправлятись у вмінні так говорити до співрозмовника, аби не довелося говорити ні “ви”, ані “ти”. Пропоную провести таку бесіду за святковим столом. І нехай переможе той, хто жодного разу не збився на манівці у звертанні!
Підготувала Оксана Кришталева, Львів
