– Ярославе, як ти дійшов до такого життя?
– Насправді, цю справу (маю на увазі письменництво) треба любити. Більше ніж футбол, рибалку, дачу, пиво, ремонт, машину, гараж, шашлики, походи, клуби і всі інші цікаві заняття. Навіть, більше, ніж всі ці речі разом взяті. Крім цієї напівфанатичної любові я не бачу іншої мотивації, аби цим займатися, тому що фінансовий мотиватор трохи непереконливий…
– А якщо серйозно – скільки часу ти вже пишеш? Коли вийшла твоя перша книжка? У якому жанрі працюєш і чому саме такий жанр?
– Пишу давно, від учнівської чи студентської лави. Цей «вірус» уже тоді у мені сидів і з того часу лише прогресував і розростався. «Поперло» після перемоги у Коронації Слова. Взагалі, цьому літературному конкурсу я і завдячую всіма своїми успіхами і здобутками, бо саме з нього я «вийшов у люди» і в прямому значенні, і в переносному. Перші книжки вийшли у 2010 році, і одна з них – «Із сьомого дна» ( у співавторстві з Ярославою Бакалець). Що ж до жанру, то душа найбільше лежить до фентезі, хоча вже були: історичні детективи, містика і просто історичні романи.
– Окрім текстів де ще проявляється твій талант?
– Дуже цікавим досвідом для мене була участь у нашому аматорському тетрі «Радо», де виконую роль актора і сценариста. Актор з мене, звичайно, кепський, але у нас дуже позитивний колектив, з котрим надзвичайно цікаво було працювати під час підготовки вистави. А під час самого виступу отримував просто колосальну дозу адреналіну. Переконаний, що отакі аматорські театральні колективи можуть стати справжнім «двигуном» української культури. Чому? Тому що книжки – це надто індивідуально, а фільми – дорого. У театрі ж може брати участь дуже багато творчого люду: від сценариста, що напише цікаву, актуальну виставу, до музикантів, танцівників, акторів, режисерів і т. д. Люди давно уже заскучили за «живим» театральним словом і масово тягнуться до клубів чи будинків культури на кожну таку постановку, не зважаючи на жанр: вистава, мюзикл чи, наприклад гумористичне шоу. І дарма, що колектив «не професійний» – земляки завжди тепло зустрічають і дякують щирими оплесками та справжніми емоціями.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Маєш можливість поспілкуватись із відомими письменниками? Коли? Де? З ким?
– Особисто для мене подією, котра підбиває певні підсумки мого «письменницького» року, є Форум видавців у Львові. Тут є можливість поспілкуватися не лише з друзями – письменниками, але і з читачами, зробити певні висновки, набратися нових вражень. А ще мені подобаються наші літературні поїздки до замку Гербурта, котрі організовують Галина Пагутяк і Галина Вдовиченко: це також завжди позитивні емоції і енергетика, то ж сподіваюся, що такі поїздки стануть щорічними.
– Які книжки сам любиш читати?
– Тут головне, щоби книжка була якісно написана, сюжет розвивався динамічно, а герої були добре «пропрацьовані».
– Чим заробляєш собі на життя?
– Колись заздрив письменникам, котрі могли заробляти більш- менш достойні гроші своєю літературною діяльністю. Тепер же зрозумів, що для письменника і сценариста дуже важливим є той життєвий досвід, котрий вдалося здобути. Крім написання текстів займаюся веденням бухгалтерського обліку, а також працюю у торгівлі. З одного боку це важко, тому що треба себе дисциплінувати і знаходити час на це все. Крім того сім’я, діти… Але постійне спілкування «по роботі» з різними людьми частенько підкидає цікаві образи і різні життєві історії, котрими в той чи інший спосіб можна заповнити вигаданий тобою світ. Той світ, у котрому саме ти є цар і бог, і саме тобі доводиться вершити долі тих героїв, котрих ти собі створив і хочеш донести до людей. То ж на даному етапі мені здається, що навіть якби заробляв мільйони, то все одно крім письменницької діяльності займався б іще чимось просто для того, щоби більше спілкуватися з різними людьми.
– Як твоя родина ставиться до писання?
– Однозначно позитивно. На цьому фланзі я маю постійну підтримку і розуміння. Більше того, завжди прислухаюся до їхніх порад, а моя мама – філолог є моїм «особистим» коректором, що доставляє за мною коми і виправляє інші граматичні помилки.
– І трохи більше про фільм. Як так склалось, що за твоїм сценарієм тепер знімають фільм? Хто знімає? Ти береш участь у зйомках?
– І знову тут «виною» – «Коронація Слова». Написав сценарій до кримінальної драми «Екс». Надіслав на конкурс, де твір зайняв друге місце у 2015 році, а головне, знайшов свого режисера Сергія Лисенка, а також продюсера Андрія Границю. Далі – виграний конкурс на Держкіно, завдяки чому отримали програму фінансування. Тепер ото фільмуємо. Зі знімальною групою пощастило просто неймовірно: тут є люди, котрі брали участь у великих українських і зарубіжних кінопроектах, отримували міжнародні нагороди. Зокрема, це оператор Сергій Михальчук, художник-постановник Влад Одуденко, композитор Олександр Ярмола та багато інших цікавих та творчих людей. Відносно мене, то я працюю у якості скрипт- супервайзера, тобто, під час зйомок мушу слідкувати за репліками акторів. Справа у тому, що фільм «Екс» переносить нас у 30 – ті роки на терени Західної України, то ж у ньому буде багато діалектних слів, а також легендарна «Львівська ґвара», тому хтось все це мусить «тримати під контролем», аби мова твору не втратила свого колоритного звучання.
– Ти сам знімаєшся у цьому кіно?
– Я – ні. У зйомках беруть участь лише професійні актори, котрі мають відповідні навики і освіту. Були проведені кастинги, а на деякі ролі й досі проводяться. За словами режисера стрічки Сергія Лисенка перевага у виборі буде надаватися молодим українським хлопцям і дівчатам.
– Про що хочеш написати чи не ділишся своїми планами, поки вони не зреалізуються?
– Зазвичай письменники, як і всі творчі люди, не люблять ділитися творчими планами з різних причин, в тому числі і через забобони. Відносно мене, то я і сам ще не знаю, над чим буду працювати, у голові «зависло» кілька проектів. Найбільша мрія – докінчити свою книжку, котра буде продовженням «Із сьомого дна». Довго вже з нею ношуся: то починав роботу, то припиняв, то переписував. Дуже хочеться знайти час, силу і натхнення, аби повернутися до цієї теми, адже свого часу книжка здобула багато прихильників, котрих зовсім не хочеться розчаровувати.
Дякую за файну розмову. Бажаю тобі мати час на те, що любиш і сил на те, що хочеш зробити.
Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова
