Очі — дзеркало душі. Принаймні, так багато хто каже, і навіть пише вірші про очі. Чи ви замислювались, чому? Очі виражають наші емоції, переживання, радощі і смутки. Погляд очей може розповісти про людину більше, ніж слова. Іншими словами, їм можна назвати вбудованим детектором брехні.
Вірші про очі оспівують їхню красу, загадковість, чарівність. Нерідко їх порівнюють з діамантами, зорями, променями сонця. Когось погляд коханої людини може зігріти і надихнути, а очі дитини сяють невинністю і радістю життя.
Налаштувались на ліричний настрій? Тоді ловіть нашу підбірку віршів, і знайдіть ті, які відгукнуться у вашому серденьку.
Твої очі, як небо темне
Твої очі, як те море
Супокійне, світляне;
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.
Твої очі, мов криниця
Чиста на перловім дні,
А надія, мов зірниця,
З них проблискує мені.
Іван Франко
***
Задивляюсь у твої зіниці
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Василь Симоненко
***
Я вчула Мухи дзум
Я вчула Мухи дзум ― умерши ―
Коли в Кімнаті стало
Так тихо-тихо ― як у бурю
Між гребенями шквалу.
Досуха виплакались Очі
І сили Дух збирав
У свій останній Злет ― на спит
В Присутності Царя.
Всі Пам’ятки заповіла
Все відписала ― що
Далося відписати ― й тут
Втесалась нагло Муха ―
Нудкий ― непевний тоскний Дзум
Між мною й світлом ―
А потім ― Вікна попливли
І я ― і я осліпла ―
Емілі Дікінсон
***
Глянь їй в очі!
Глянь їй в очі! — Пишні вії,
Мов озера, обгорнули,
Де блищать живі надії,
Де страждання потонули.
Глянь їй в очі! — Наче в морі,
В широтах багатоводних,
Огоньки — небесні зорі
Загорілися в безоднях.
Глянь їй в очі! — Таємнича
Згага щастя, згага волі
В їх розлита, і обличчя
Сяє в дивнім ореолі.
То красою в дивні очі
Провелися паралелі
І холодної півночі,
І південної пустелі.
Григорій Чупринка
***
Час тратив на зітхання
Час тратив на зітхання,
Вдивляня й домагання:
З тих сяйв, що очі
Дають жіночі,
Вже сутінь лиш згасання.
Я ж мудрістю гордився,
Та з нею розлучився:
З усіх книжок
В очах жінок
Лиш дурості навчивсь я.
Нам усмішки дарують
Й красою нас чарують,
Вогнем очей
В пітьмі ночей
Над нами владарюють.
Було так і зі мною:
Кохався не з одною;
Коли ж оман
Зникав туман –
Обходив стороною.
Хоч, серце, ти й страждало,
Та чи мудрішим стало,
Й призвідця чвар
Очей цих чар
Більш благом не вважало?
Ні! Не збороть вже ліні,
Й борсаюсь в павутині:
Принади їх
Від інших втіх
Мені дорожчі й нині.
Томас Мур
***
Я люблю твої очі у мрії
Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.
Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.
І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі
Я людей у житті обігрів.
І коли ти повернешся знову,
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову
По стежках, по лужках, по ночах!
Андрій Малишко
