У червні 1988 року при громадській організації «Товариство Лева» був утворений естрадний театр-кабаре «Не журись!». Директором новоствореного театру став Остап Федоришин, більше знаний українській публіці як пані Стася. Разом із Богданом Рибкою (паном Дзюньом) вони тішили публіку своїми дотепними жартами.
То були веселі й голодні часи великих змін, коли хвиля національного віжродження накрила всіх — і вчорашніх комуністів, і одвічних патріотів. Найбільшого розвою театр “Не журись!” досягнув протягом 1988-1991. Молоде українське суспільство, отруєне чадом Чорнобиля, незворотно йшло до свого оновлення і очищення. Саме тому політичний гумор, українські пісні, критика тодішньої влади і прорив всього українського сприймались оплесками стоячи.
Окрім дотепного гумору й критики застрою, учасники театру «Не журись!» представляли глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА і т.д.
З початків своєї діяльності «Не журись!» насамперед був театром авторської пісні, де головний акцент припадав передусім на музику і тексти пісень, хоч його учасники намагалися максимально театралізувати музичні вистави, працювали з різними режисерами і потроху навчалися акторської майстерності.
До першого складу театру (вистава “Від вуха до вуха”) входили такі виконавці (за алфавітом): Юрій Винничук, Василь Жданкін, Віктор Морозов, Стефко Оробець, Андрій Панчишин, Юрій Саєнко, Остап Федоришин, Тарас Чубай. В інших виставах брали участь десятки різних виконавців, таких як Богдан Стельмах, Олег Лихач, Богдан Рибка, Орест Хома, Тризубий Стас (Станіслав Щербатих), Олесь Драч, Тетяна Каспрук, Богдан Генгало, Леся Бонковська, Леся Соболевська, Зенко Филипчук, Ігор Крут, Роман Микитюк та багато інших.
Щоправда, історія заснування театру “Не журись!” починається з 1986 року, коли львівський письменник Юрій Винничук організовував концерти від «Клубу Творчої Молоді» з виступами бардів Андрія Панчишина, Віктора Морозова і Тараса Чубая, запрошуючи також Віктора Неборака. А перший їх виступ під назвою «Не журись!» відбувся 20 вересня 1987 року на День міста Львова. (Після Скнилівської трагедії 27 липня 2002 року святкування Дня міста Львова перенесли на травень).
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Основні вистави театру – це «Від вуха до вуха» (1988), «Вертеп», «І мертвим, і живим, і ненарожденним», «Картотека пана Базя», «Повіяв вітер степовий» (1989), «Пісні з-за ґрат» (1990), «Золота лихоманка» (1992). Музичні фоноґрами цих вистав були записані у «Студії Лева» (м.Львів) і видані на аудіокасетах в Україні та Канаді (фірма «Кобза»). На основі пісень театру було також створено декілька музичних телевізійних фільмів – «Не журись!» (Київ, 1989), «Ось така історія» (Львів, 1989), та багато розважальних телепрограм.
Театр «Не журись!» активно концертував Україною та світом. Побував зокрема у Канаді, США, Австралії, Бразилії, Аргентині, Парагваї, Англії, Бельгії, Німеччині, Польщі, Литві, Росії.
Взято з розмаїтих інтернет-джерел
