– До наших днів залишилась традиція вишивати собі рушник на весілля власноруч. Якщо ж котрась із дівчат не вміє вишивати, то це за неї робить хтось із родини: мама, сестра, тітка, хресна. Сама ж наречена неодмінна повинна прикластись до цієї роботи – вишити бодай кілька стібочків. Найкраще – пуп’янки на квітах, адже вони символізують майбутніх дітей.
– Колись для весілля готували до 50 рушників. Донедавна треба було вишити обов’язково п’ять рушників – під коровай, для ікон, для прев’язування рук молодим та під ноги під час вінчання. Тепер у містах обмежуються одним вінчальним.
– Купований рушник – зовсім не символ і нічого не означає. Весільний рушник не купують, не позичають і не віддають комусь, щоб ніхто сторонній не втрутився у долю.
– Довжину рушника визначали по-різному. В одних регіонах він повинен був мати 2-3 метри, в інших – як зріст дівчини. Полотно – винятково домоткане, а не відрізаний шмат широкої магазинної панами. Краї не повинні бути обметані ниткою чи загнуті.
– Полотно в жодному разі не повинно бути зішите з окремих частин, адже рушничок щастя – це символ життєвої дороги. Також там не повинно бути плям, рубців та дірок. І саме полотно – лише білого кольору.
– Біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Воно не повинно бути зашитим узорами чи помережаним.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Зазвичай вишивають рушник у Великий піст. В цей час наречена сповідається, причащається і береться до праці з чистою душею, чистим тілом і легкими думками. Перед вишивкою слід прочитати молитву і промовити “Боже, помагай”. Рушник вишивають потайки, аби стороннє заздрісне око не впало на нього.
– Весільний рушник обов’язково вишивають однією голкою. Її не міняють і не гублять. Нитки беруть натуральні, а кольори – яскраві. Найбільше – червоний.
– Потрібно намагатися вишивати акуратно і уважно, щоб менше було дрібних помилок, які не можна випорювати або якось виправляти, як не можна буде змінити і життєві помилки.
– На рушнику під ноги та для ікон вишивають грона винограду. Це символи сім’ї, достатку, благополуччя. На чоловічій стороні вишивають дубове листя та жолуді, що означають чоловічу силу, а на жіночій – грона калини — знак дівочої краси, продовження роду. Лілії також бажані – символ любові.
– Дуже важливо позначити сторони весільного рушника. Так, “чоловічу” сторону вишивають першою і вона має заряд “+”. На ній зображають окремі елементи, за якими і впізнають потім чоловічий бік рушника. На “жіночій” стороні, яку вишивають після чоловічої, є заряд “-” і там зображено більше квітів.
– У давнину під час вінчання на рушник не ставали ногами (підошвами), а лише навколішки. На жаль, сучасна традиція забула про ці звичаї та дозволяє молодятам топтатись по святих символах.
– Після весілля рушничок щастя зберігають вдома у шафі. Найкраще – не складеним у кілька разів, у скрученим у валик. Так вишивка не мнеться, до того ж вважають, що нечиста сила кружлятиме по колу і піде, ні за що не зачепившись.
– Загалом нічого складного у приготуванні весільного рушника немає. Слід лише пам’ятати, що ця річ – дуже особиста і повинна бути чистою, гарною і на все життя.
