– Насамперед визначимось, що таке сало, а що салом не слід називати. Отож, сало — це тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий.
– До яловичого сала раніше застосовували назву лій. Лоєм називають яловиче сало і дотепер, переважно у селах. Лій колись додавали у свічки і каганці.
– Сало – це частина традиційної української кухні. На салі часто готували страви у зимовий період, щоб каші та супи були більш калорійними. На салі також засмажували цибульку, а шкварками присмачували вареники чи голубці.
– Сало добре зберігається протягом тривалого часу. Для певності його засолюють. А з розтопленого сала готують смалець і шкварки.
– Сучасна медицина довела, що сало сприяє виведенню з організму радіонуклідів і тому його рекомендують з профілактичною метою, особливо в екологічно несприятливих зонах.
– Шпик – це солене або копчене сало. Воно чудово компонується із чорним хлібом і часником. Якщо з’їдати щодня кілька невеличких канапок із салом, то можна швидко втамувати голод.
– Той, хто довго сидить перед телевізором чи комп’ютером і любить добре натоптати собі канапок зі салом, нічого корисного не одержить – лише зайві кілограми на стегнах.
– Люди, котрі принципово не споживаю сала, часто хворіють на старечі хвороби, зокрема на атеросклероз. Так, серед американців старшого віку чимало людей із цими проблемами. Вони протягом життя панічно боялися їсти сало, а надодачу контролювали рівень холестерину в продуктах. Натомість серед німецьких пенсіонерів таких проблем немає, адже там у моді жирні бюргерські сосиски.
– Холестерин потрібен нашому організму для відновлення пошкоджених тканин, вироблення гормонів і антитіл, зростання м’язової тканини. А сало якраз є чудовим джерелом холестерину. До того ж вітаміни, яких у ньому так багато, допомагають захищати артерії від нашарування холестерину.
– Сала не споживають араби і євреї через свої релігійні переконання – вони вважають свиню бружною твариною, а тому і сало, яке з неї використовують – також.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– До слова, українці споживали сало і м’ясо лише у великі свята. Переважно це було на Різдво чи Великдень. В інші дні популярними були біб, фасоля, гриби, сушка, крупи. Це тепер, коли у крамницях можна купити сала і м’яса завжди і всюди, раціон сучасних людей змінився. А ще українці принципово не споживали сала і м’яса під час посту.
– Добре і свіже сало пахне, як і м’ясо, без будь-яких сторонніх домішок. Воно повинно бути без прожилок або жовтизни. Добре сало має тільки білий колір зі злегка рожевим відтінком. На салі не повинно бути черевного жиру, який шкідливий для організму людини. Шматочок має бути однорідної консистенції. Шкіра сала не повинна бути надмірно жовтою, мати плями і волосся (вовну) тварини.
– Словом, сало – то сила! А якщо поєднати його із іншими корисними стравами та в доброму товаристві – воно однозначно корисне!
