Витинанки

Витинанки

Ажурні, силуетні, довгі чи круглі - серветки і настилки з цупкого паперу були окрасою хати з давніх часів. Позаяк мереживо і тонкі тканини були доволі дорогими та йшли переважно на одяг, господині примудрялися "мережати" хату паперовими серветками. Зображені на них птахи, квіти, інші обереги відганяли нечисту силу.

vitinanki_2.jpg (79.83 Kb)

Слугували такі прикраси протягом року, потім папір на сонці ставав жовтим. Серветки можна було часто змінювати і витинати нові. Старими у давнину, либонь, розпалювали піч. Разом зі старими витинанками згоряли і всі негаразди - так вірили наші предки.


vitinanki_3.jpg (96.89 Kb)

Ще понад 100 років тому популярним було мистецтво устеляти ажурними витинанками полиці креденсів та буфетів, навісні полиці кухонь, полички із сервізами у кімнатах. Витинанки також робити як внутрішні рамки-паспарту для ікон і фотографій. Паперовими декорами прикрашали вікна, двері, навіть робили фіранки.

Оздоблювали витинанками і рами між вікнами. У час зимових свят між рами подвійних вікон клали вату, "бальони" (ялинкові прикраси), дощик і неодмінно - витинанки або вирізані з паперу сніжинки.

vitinanki.jpg (131.56 Kb)

Окремим напрямком паперового мистецтва слугували вирізані з паперу силуети. Пригадую, на міських базарах колись стояли німі майстри з валізкою на підвищенні, в якій лежали клаптики кольорового паперу і відкритки. Кожен охочий міг замовити в такого німого майстра свій силует за невеличкі гроші.


Витинали тут же, вклеювали у відкритку і віддавали власникові.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру

Із часом у містах зникла мода на милі серцю дрібнички, та й на самі серванти чи креденси. Відповідно, серветки, навіть вишиті, також відійшли в минуле. Тепер витинанки залишились лише у сніжинках, що їх готують діти у садочках або на уроках праці в школах.

Кажуть, що мода на витинанки прийшла до нас із Китаю. Адже саме там, як тільки вперше зробили папір і ножиці, взялися до паперового мистецтва. Відомо, що папір - матеріал делікатний і недовговічний, тому найдавніших зразків не збережено.
Попри те, в Україні є кілька цікавих майстрів, котрі своїми витинанками заслуговують на звання шедеврів. Давнє мистецтво витинанки відроджує сучасна мисткиня Дарія Альошкіна.

Батьки Дарії Альошкіної скульптори. Дівчина виросла на Вінниччині у багатодітній родині.


П’ятеро дітей жили у творчій атмосфері – допомагали батькам довбати камінь, робили витинанки. Дарія навчалася у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкірбляка на Буковині.

vitinanki_4.jpg (95.03 Kb)

У 2007 році Дарія закінчила ЛНАМ, магістратуру за спеціальністю монументально-декоративна скульптура.


Працює в галузі станкової та монументальної скульптури, витинанки, графіки. З 1996 року бере участь у виставках та симпозіумах. Режисер Театру Тіней "Див". Організатор молодіжних пленерів на фестивалі "Тустань".

Після навчання дівчина планувала їхати до Києва. На прощання зі Львовом влаштувала виставку і на ній познайомилась з майбутнім чоловіком – скульптором Гордієм Старухом.
Зараз хлопець створює музичні інструменти – ліри. Дівчина каже, що так він поєднав музику та скульптуру. Гордій Старух - засновник гурту «Joryj Kłoc», але зараз має новий гурт «Лірвак». Сьогодні подружжя має трьох маленьких дітей: Росаву, Вакулу та Енея.

Витинанки на фото - мисткині Дарії Альошкіної

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.