Книга Лесі Воронюк “Записки на зап’ястях” створена у призабутому жанрі – поезія у прозі. У мереживі окремих історій переплетено долі кількох героїв, і все це пов’язано спільними думками про майбутнє країни, в якій їм доводиться жити, про наше місце у всесвіті та цінність життя.
Юрко Ґудзь (1956-2002) – український поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ, мандрівник із Житомирщини. Він залишив нам у спадок кілька надрукованих книжок і чудові афоризми, які з роками не втрачають своєї цінності.
Моя розмова із п. Романом Гамадою, перекладачем-сходознавцем, відбулась кілька років тому, одразу ж після мандрівки. Я ознайомилась із перекладами східних казок, оцінила високий рівень перекладу і збагнула: Роман Гамада був одним із небагатьох, хто найкраще знав тонкощі екзотичного Сходу Персії, Індії, Ірану. Роман Романович встиг перекласти і видати кілька вартісних книжок. Наприкінці січня 2017 року п. Роман відійшов від нас у кращі світи.
Галина Рис – молода українська письменниця та літературознавець, яка пише прозу у стилі магічного реалізму й опановує гуманітарні науки в екзотичних країнах, як от Австралія. Окрім того Галина професійно викладає йогу та вільно володіє кількома іноземними мовами. Коли вона все встигає і як їй це вдається – запитаємо у неї.
Розцяцькована вітрина подарункової крамниці вабила і спокушала. Мелася, як справжня естетка, не могла її оминути. Довкола – ялинки, сніжинки, порцелянові лялечки і сніговики! А як усе виграє і міниться світлом і блиском!
Взимку нас оточує білий колір. Для українців він здавна був священним. Що він символізує і як впливає на нас – у цій статті.
Як на оперного співака, Іван Козловський був надто інтелектуальним. Казав: якби не музика, став би істориком. Усе довге життя він був закоханий в Україну.
Люди купують подарунки, прикрашають ялинки, будинки й дерева святковими вогниками, та мало хто знає, що існує безліч Духів Різдва, його вірних помічників, кожен з яких виконує свою різдвяну місію. Кожен із цих духів вносить свою часточку у неповторну та чарівну казку під назвою “Різдво”.
Невже на моїй планеті там мало сонця і я так багато хочу!? Ні, мені потрібна всього лиш маленька зворушлива крапелька тепла. А головне – це душа, її напевне ніколи не зруйнує льодовитий океан та інший світ.
Настроєва доросла проза авторки на ймення Orxidea повертає дорослого читача у хвилини інтиму і ніжності, дозволяє вкотре пережити щемливі почуття, чимось схожі на крихкі сніжинки.