Гаптований янгол

Зимові свята були вже на носі. А якщо насправді, то на носа Меланці впала велика лапата сніжинка. І поки дівчина хотіла її здмухнути, сніжинка стала краплею чистої води і стекла вниз. Смішно, аж лоскітно!

"І чому ті люди так метушаться під кінець року? - міркувала собі Мелася, оминаючи заклопотаних покупців на території великого базару, - так, ніби не кінець року, а кінець світу!"

Міркування Меласі трохи були правдою, бо давні вірили, що кінець старого року і початок наступного - це символічне вмирання і народження Сонця. Але куди ж нам до Сонця - і на Землі турбот не бракує. А ще й коли свята, як ті лапаті сніжинки, вже на носі - встигай тільки дмухати!..

Розцяцькована вітрина подарункової крамниці вабила і спокушала.

Мелася, як справжня естетка, не могла її оминути. Довкола - ялинки, сніжинки, порцелянові лялечки і сніговики! А як усе виграє і міниться світлом і блиском!

"Все! Попрошуся в цю крамницю жити! На усі свята, аж до Стрітення!" - постановила собі Меланка і запитала, скільки коштує ось цей сніговичок, що причаївся під лапатою гілкою зі штучним снігом. Та, почувши ціну, враз змінила своє емоційне рішення жити у подарунковій крамниці. Що ж, - гарно, але не для її тоненького гаманця студентки-третьокурсниці...

Дівчина пішла вгору сходами і вперлась у двері сувенірної крамнички, про яку, либонь, усі забули. А що була ця крамничка в кутку чи навіть у закутку великого базару, то й завертали сюди найсміливіші. Або такі, як Меланка...

Та що там довго оповідати - обрала Мелася гаптованого білого янгола, легкого і цікавого. Хотіла б залишити собі, але хіба вона маленька?! Та краще подарує сусідській бабусі Мілі, котра живе самотою і нікого в цім світі не має, окрім голубів на підвіконні та кота Мацька в підвалі.

Напередодні Різдва Меланка ґречно постукала до пані Мілі у віконце. Сусідка здивувалась, бо ж голуби так впевнено не стукають... аж тут - Мелася!

- Вітаю Вас, дорога пані Мілю, з Різдвом! Нехай цей янгол буде Вам на втіху і на згадку про мене! - на одному подиху промовила дівчина.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

- Дякую, дитинко! - пані Міля вже тримала в руках ошатне пуделочко і намагалась збагнути, чи ж не сам янгол щойно прилетів до неї із подарунком. Та коли збагнула, що той янгол мав голос сусідської дівчини Меланки, то лиш усміхнулась і притулила пуделочко з подарунком до себе.

Наступного дня до пані Мілі прийшла родичка Зоня. Вона принесла багато смаколиків до свят і продуктів на щодень.

Ще й ялиночку маленьку із зіркою на вершечку.

"Чим же я віддячу Зоні? Вона така добра до мене!" - поміркувала собі пані Міля і... віддарувала їй гаптованого янгола. Адже у Зоні - внуки, і комусь цей ангелик буде доречним на зимові свята.

Пані Зоня принесла гаптованого янгола додому і одразу ж заховала на верхній поличці в шафі. А що мала не одного внука, а цілих чотири, то не знала, кому з них того янгола подарувати - щоб не образились інші.

Через кілька днів пані Зоня звітала до своєї кравчині Оксани.

А що знались вони давно, то й щоразу окрім ділових стосунків із пошиття нових вдяганок, пані Зоня потішала давню приятельку традиційними подарунками до великих свят.

Гаптований янгол дуже сподобався кравчині Оксані. Вона мала так багато роботи, що й забула про зимові свята, які вже, як каже її донька, на носі. Янгола пані Оксана заховала між замовленнями своїх клієнток і подарувала донечці тільки на Старий-Новий рік.

А донечку пані Оксани звали, звичайно ж, Мелася. Сказати, що Меланка була здивована - нічого не сказати! Вона ж так хотіла мати цю дивовижну прикрасу! Але як мама дізналась про її найсекретніше бажання? Як?

Оксана Кришталева, Львів