Наші предки вірили у те, що окрім живих та реальних тварин поруч із нами живуть міфічні та мають надприродну силу. Про них написано в казках.
Алконост – напівжінка-напівптах. Він має різнобарвне пір’я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, а в руках тримає райські квіти. Той, хто почув спів Алконоста, забуває про все на світі. Цікаво, що й сама птаха від власного співу втрачає голову. Тоді її найлегше упіймати. До цього образу дещо подібні Жар-птиця та птиця Сирин.
Василиск – це зменшена форма від «базилевс» – тобто «царик». Його вважали царем пустель і володарем малих гадів, у 30 см завбільшки. Це – потвора з півнячою головою та тілом дракона, крилами кажана і зміїним хвостом.
Гамаюн – посланець богів, що співає їм божественні слави та віщує майбутнє тим, хто вміє почути його таємну мову. Назва походить від слова «гомін». Живе у Вирії, приносить велику бурю.
Гаспид – крилата змія, що має пташиний дзьоб і два хоботи та дві лапи. Отруйний. Носить зі собою чудовий блискучий камінь карбункул.
Гіппогриф – крилатий звір із дзьобом, нащадок грифона і кобили. Передні ноги – пташині, а задні – конячі. У поезії це – символ високого кохання.
Грифон – істота з головою, крильми й кігтями орла, а тілом лева. Символізує Сонце, силу, мудрість, а також пильність і покарання. На одній з керамічних плиток ХІІ ст. з Галича зображено грифона у профіль. Такими плитками оздоблювали внутрішні стіни князівських палаців.
Дракон – досить складний символ, який об’єднує змія і птаха, матерію і дух. Може бути добрим або злим. Символізує надприродну силу, приховану мудрість; виступає то як покровитель дощу, то як його ворог. Часто дракон є охоронцем скарбів, і битва з ним символізує ті перешкоди, які необхідно побороти, щоб заволодіти таємницями знань.
Кентавр – напівлюдина-напівкінь. Традиційно вони наділені диким норовом, хтивістю і любов’ю до вина. В українському письменстві його ще називали «китоврас».
Мантикора – жадібна до крові потвора, схожа на лева з жахливою людською головою і людськими вухами, увінчана закрученими рогами. Має три ряди зубів; кінчик хвоста отруйний. У перекладі з фарсі означає «людожер».
Пегас – білий кінь із золотими крилами та шовковою гривою. Це – улюблений жеребець Зевса, який після смерті перетворив його на сузір’я. Його вважають натхненником поетів.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Песиголовці – загальноєвропейська нечисть; велетні-людожери, які мали псячі голови і пили кров своїх ворогів. Легенди про них пов’язують із ордами гунів або татар.
Сатири – кошлаті й бородаті, на голові мали козячі ріжки і борідку, людські руки, але від пояса – тіло козла. Переслідують німф, швидко бігають і влаштовують гармидер. У Римі їх називали фавнами, панами і сільванами.
Сфінкс – означає загадковість, таїну, владу, мудрість. Має голову чоловіка або жінки, тіло бика, лапи лева і орлині крила. Символізує людський дух, який перемагає тваринний інстинкт.
Фенікс – символ воскресіння і безсмертя, смерті і народження у вогні. Цей птах, старіючи через кожні 500 років приносить себе у жертву. Це вогненний птах і уособлюється із владою царя, шляхетністю, покірливістю.
Химера – символ фантастичних, нездійсненних мрій. Гесіод писав, що хмера має три голови і дихає вогнем. Ними, зокрема, рясно прикрашений Собор Паризької Богоматері (гаргуйлі) та Будинок з химерами Городецького у Києві.
