Правду кажуть, що найгарніші очі коханої людини. Їх порівнюють із зорями, небом, глибоким морем і царством таємниці.
ЗОРІ-ОЧІ Зорі-очі, очі-зорі Тут і там. Тут зорять — до дна прозорі, Там зорять — як іскри в морі… Зорі-очі, очі-зорі, Я співаю вам! Хай не криють хмари темні, Зорі, вас, Бо мені і так таємні Ви — земні і ви — надземні… Хай не криють хмари темні Вас у пізній час. Сяйте, зорі! Сяйте, чисті! Лийте світ! Бризки сійте променисті, В душу війте сни барвисті… Сяйте, зорі, сяйте, чисті! Сипте огнецвіт! Очі-зорі, зорі-очі Тут і там. Тут жагучі, тут дівочі; Там блискучі, там урочі… Очі-зорі, зорі-очі, Я співаю вам!
Микола ВОРОНИЙ
. . . . . . . .
*** Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця, З них проблискує мені.
Іван ФРАНКО
*** В очах твоїх я небо бачу, Горять на нім вечірні зорі І відбивають світло своє В моїй душі, неначе в морі. І поки небо тихе, сине, І поки ясно сяють зорі, Блакиттям чистим хвиля лине В глибокім бесконечнім морі.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
А най лиш небо хмари вкриють, І най погаснуть ясні зорі, То в раз і води почорніють, В глибокім бесонечнім морі.Богдан ЛЕПКИЙ
*** Очі сині та сині дала мати дівчині. А навіщо, не знала вона того сама. І тепер цій дівчині через очі ті сині Ані вдень, ані вночі та й спокою нема. А нащо ж було, мати, очі сині давати? Очі сині самотні будуть, будуть навік. Очі сині та карі не підходять до пари. А від того серденько тільки в’яне й болить. Не журися, дівчино, не журися рибчино. Прийде в серце утіха, прийде радісний час. Поєднаються в парі очі сині та карі. І засвітить веселка у дівочих очах.
укр. нар. пісня
. . . . . . .
ОЧІ ВОЛОШКОВІ Я іду багряним садом, Туман ляга на лист опалий. Тут колись ходили рядом, А навкруги весна буяла. Ой ви, очі волошкові, Мов троянди пелюстки – вуста, Стан твій ніжний, смерековий, Ти – веснянка моя чарівна. Не забуть мені ті ночі – Цілунок губ твоїх медовий. І тепер так серце хоче Твої вуста відчути знову. Дні ідуть, літа минають, Душа зове – прийди, кохана. Ти повернешся, я знаю, Моя любов, моя жадана.
Анатолій ДРАГОМИРЕЦЬКИЙ
ОЧІ…немов пелюстка ясминова, шкіра… я очі пам’ятаю невиразно… К. Кавафіс У кожного є спогади: про ночі у серпні, чи у вересня… про очі, чи про уста… Ось ще до них одна історія коротка і хмільна. Немов пелюстка ясминова, шкіра була твоя, а не твоїх коханих; твій погляд з-під опущених повік, твої долоні, плечі… а над ними – єгипетського розрізу усмішка, немов узята з темного музею. Не квапся на забави молодих, ховай початок старості своєї – хай тільки найдорожчі люди знають, як висихає ясминова плоть. А іншим хай лишиться аромат, звабливі хвилі лірики твоєї, що воскресять у жадібній уяві жагу вже згаслого тисячоліття і очі, і єгипетські уста.
Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ
. . . . . . . .
*** Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні, як день! Ой очі, очі, очі дівочі Де ж ви навчилися зводить людей? Вас і немає, а ви мов тута, Світите в душу як дві зорі. Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі? Чорнії брови – стрічки шовкові, Все б тільки вами я любувавсь, Карії очі, очі дівочі, Все б тільки я дивився на вас! Чорні брови, карії очі! Страшно дивитись весь час на вас: Не будеш спати ні вдень, ні вночі, Все будеш думать, очі, про вас.
Костянтин ДУМИТРАШКО
*** Сидіти поруч, очі в очі, Не помічати все навкруг, Лиш відчувати теплий дотик, І ніжний поцілунок губ. І просто взяти руку в руку, Де є безмежна тишина, І розмовляти серця стуком, Що заміняє нам слова. Оце, напевно, є кохання, Яке не хочеться втрачать, І хто відчув таке бажання, Той може гори підіймать.
Віталій МОЧАРСЬКИЙ
*** Очі чорнії, неповторнії, Очі яснії і прекраснії, Як люблю я вас, як боюсь я вас, Знати вгледіла у не добрий час! Іскрометнії, красномовнії, Соромливії, безсоромнії, Ви згубили мене, спокусили мене, Щоб не знать-бодай.. вкрали щастя рай! Не зустріла б вас, вік жила б собі, Посміхаючись, без жалю й журби! Серце, й не одне, ви згубили вкрай, Ви звели мене, вкрали щастя рай! Очі чорнії, неповторнії, Очі яснії і прекраснії, Як люблю я вас, як боюсь я вас, Знати вгледіла у не добрий час! Не зустріла б вас, вік жила б собі, Посміхаючись, без жалю й журби!
Євген ГРЕБІНКА переклад з російської
*** Твої зелені очі Так дивляться на мене, Що цілий світ Навколо – ніжнозелений. Твої зелені очі Так бавляться зі мною, Так бавляться, як діти… Як же мені… Як же мені не любити? Хей, чому я… Чому я… Зупинитися не зміг? Як мене збивають з ніг, знов і знов, збивають з ніг, Твої зелені очі! Твої зелені очі Без слів і без обмежень Ніяк не помічають Очей моїх… Але і не відпускають… І ось вони так близько, Твої зелені очі Так дивляться на мене, Що цілий світ Навколо – сильнозелений. Хей, чому я… Чому я… Зупинитися не зміг? Як мене збивають з ніг, знов і знов, збивають з ніг, Твої зелені очі!
Святослав ВАКАРЧУК
