В місті доріг і людей..
Місто пише Твою історію.. Ти пишеш історію свого міста. Хто не повертається туди, де вперше ходив на рандеву, сидів в тиші університетських кафедр, пив чай з корицею в затишних кафе?. Місто в якому ми народилися назавжди визначає нашу власну історію..
І в цьому місті доріг і людей,
Де стільки доріг і людей було втрачено,
Де вірити знову – це майже пробачити,
Бо мало повітря для наших грудей.
І в цій тимчасовості і фрагментарності,
Де день не вимірює кроків прокладених,
То вірити знову, це майже коштовності,
Яких не купити на ринку рекламному..
***
[p]Це місто засинає на очах,
Коли згасає в сутінкових фресках.
Це місто не призначене для нас, і не для тих, хто вчора тут замешкав.
Це місто залишає по собі осінні незавершені розмови,
І жмуток слів, що потім навесні, загубляться, і не знайдуться знову.
І місто спить, в одній з безлюдних вулиць
Колише вітер опівнічну тишу,
І зрілість, що шукає свою юність,
І старість, що в вікні чекає дива..
Автор Ярина Матвіїв
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
Дякуємо!
22.10.2018