В місті доріг і людей..

Місто пише Твою історію.. Ти пишеш історію свого міста. Хто не повертається туди, де вперше ходив на рандеву, сидів в тиші університетських кафедр, пив чай з корицею в затишних кафе?. Місто в якому ми народилися назавжди визначає нашу власну історію..

І в цьому місті доріг і людей,
Де стільки доріг і людей було втрачено,
Де вірити знову – це майже пробачити,
Бо мало повітря для наших грудей.
І в цій тимчасовості і фрагментарності,
Де день не вимірює кроків прокладених,
То вірити знову, це майже коштовності,
Яких не купити на ринку рекламному..

***
[p]Це місто засинає на очах,
Коли згасає в сутінкових фресках.
Це місто не призначене для нас, і не для тих, хто вчора тут замешкав.
Це місто залишає по собі осінні незавершені розмови,
І жмуток слів, що потім навесні, загубляться, і не знайдуться знову.
І місто спить, в одній з безлюдних вулиць
Колише вітер опівнічну тишу,
І зрілість, що шукає свою юність,
І старість, що в вікні чекає дива..

Автор Ярина Матвіїв