Як Життя по світу ходило

Як Життя по світу ходило

yak_zhittya.jpg (51. Kb)

Подалося якось Життя у світ мандрувати. Йшло воно та й прийшло до хатини чоловіка з таким роздутим тілом, що сердешний уже насилу ворушиться.

 – Хто ти? – питає чоловік.

 – Я – Життя.

 – Як ти справді Життя, то вилікуй мене…

 – Добре, – погодилося Життя, – але знаю, що ти про мене забудеш так само, як і про свою хворобу, коли одужаєш.

 – Як я можу забути? – обурився чоловік.


 – Гаразд. Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,– промовило Життя. Відтак посипало воно трохи пилом зі шляху на голову чоловіка, той і одужав.

 Пішло Життя далі та надибало хатину, а в тій хатині – чоловік, хворий на проказу.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру

 – Хто ти? – питає прокажений.

 – Я – Життя.

 – То, може, ти мене вилікуєш?

 – А чому б ні, – відповіло Життя, – можу, тільки ж я знаю, що ти про мене геть забудеш, як я тебе вилікую.

 – Ні, я тебе ніколи не забуду! – пообіцяв прокажений.


 – Гаразд, я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо, – відповіло Життя. Тоді посипало голову чоловіка пилом зі шляху, і чоловік одужав.

 Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині – сліпий чоловік.

 – Хто ти? – питає сліпий.

 – Я – Життя.

 – А, Життя! – зрадів чоловік. – Прошу тебе, поверни мені зір!

 – Я тобі поверну зір, але знаю, що ти про мене геть забудеш, як одужаєш, – відказало Життя.

 – Я ніколи тебе не забуду і завжди буду тобі вдячний! – пообіцяв сліпий.

 – Гаразд! Я повернуся сюди через сім літ, от тоді й побачимо,– промовило Життя. Відтак посипало голову чоловіка пилюкою з дороги, і він прозрів.


 Минуло сім років, і Життя вирушило назад. Перекинулося воно сліпим та й прийшло до чоловіка, якому колись повернуло зір.

 – Чи можна мені переночувати в тебе? – питає.

. .

. . . . . .

 – Ні! – закричав чоловік, – іди своєю дорогою! Навіщо мені в хаті такий каліка, як ти!

 – А що я казало!? – промовило Життя, – сім років тому ти був сліпий, і я повернуло тобі зір. Тоді ти казав, що, ніколи цього не забудеш. Відтак узяло воно пилу зі шляху, посипало ним сліди злого й невдячного чоловіка, і той знову осліп.

Пішло далі і прийшло до хатини чоловіка, якого сім літ тому вилікувало від прокази. Перекинулося Життя прокаженим, зайшло до хати і проситься переночувати.

 – Геть звідсіля! – закричав чоловік, – заразити мене хочеш!

 – Я ж казало, що так буде! – відповіло Життя, – сім літ тому я тебе вилікувало, і ти обіцяв ніколи цього не забути. Взяло воно пилу зі шляху і посипало ним сліди невдячного чоловіка: той знову став прокаженим, і тіло його вкрилося страшними виразками.

 Пішло Життя далі. Перекинулося воно чоловіком з роздутим тілом та й завітало до останнього з тих трьох, яких вилікувало сім років тому.

 – Чи не можна мені у вас переночувати? – проситься.

 – Звичайно! – погодився чоловік, – заходь до хати! Сідай ось тут, я тобі їсти принесу. Знаю, як тобі важко, сам колись отакий був. Та сім літ тому тут проходило Життя і мене вилікувало. Казало, що через сім років вертатиме. Може б, ти його почекав у мене? Воно б і тебе вилікувало!

 – Я і є Життя,– каже тоді Життя чоловікові,– ти єдиний з тих, кого я зцілило і хто не забув ні про мене, ні про свою хворобу. Тому ти й будеш здоровий до кінця своїх днів.

 А тоді додало:

 – Життя – вічноплинне. На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням – добробут, на зміну коханню – зненависть. Горе тому, хто про це забуває і не чинить так, як того вимагають закони життя.

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.