Життєва мудрість в 25 афоризмах

Життєва мудрість в 25 афоризмах

aforizmi.jpg (160.71 Kb)

Я звикав до неї, як до нового крісла чи нових, ще не розтоптаних черевиків. Звичка перетворилася в кохання. Невже звичка – це і є кохання? (Олег Чорногуз. Я хочу до моря.)

Не перебільшуй, не вигадуй. Світ значно кращий, ніж ти його уявляєш. У тебе просто хворобливе уявлення. Ти просто не все правильно розумієш.


(Олег Чорногуз. Я хочу до моря.)

Жінки, яких ми називаємо легковажними, – нецікаві жінки. Вони швидко розчаровують. Ми це знаємо, але саме таких жінок ми шукаємо. Знаходимо, але не любимо. (Олег Чорногуз. Я хочу до моря.)

Доля може і з кошика усміхнутися. В образі, скажімо, пучка зеленої цибулі.


(Олег Чорногуз. Я хочу до моря.)

Життя, бува, викине такого коника, що й найбільший фантаст не вигадає. (Олег Чорногуз. Я хочу до моря.)

Кожна жінка – це запущений сад, якому вкрай потрібен чудовий садівник… (Олег Чорногуз. Стара Діва і Дон-Жуан).

aforizmi2.jpg (233.05 Kb)

Кінець світу – це коли сатира стає реальністю, метафори справджуються, а карикатуристи почуваються винними. (Фредерік Бегбеде. Windows on the World).

Найосвіченіші люди – це, здебільшого, самоучки: усе життя вони готуються до екзамену, якого ніколи не складатимуть. (Фредерік Бегбеде. Windows on the World).

Слава, як і сімейне життя, і старість, робить нас непередбачуваними. Свобода – це бути самотнім, молодим та невідомим.


(Фредерік Бегбеде. Windows on the World).

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру

…моє життя – це вечірка, на яку я прийшов без запрошення. (Фредерік Бегбеде. Windows on the World).

«Сводоба, Рівність, Братерство». Проблема полягає в тому, що цей людяний ідеал насправді є нелюдяною брехнею.


(Фредерік Бегбеде. Windows on the World).

Особисто для мене образ «кінця світу» – це лише інша назва для «краху ілюзій». У принципі все моє життя лише й складається з кінців світу. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

Чим взагалі відрізняється правда від неправди? Іноді мені здається, що нічим.
(Андрій Бондар. Морквяний лід).

«Бабо, ти маєш кота в голові!» – це українською значить «не всі вдома». – А я йому відповідаю: «Ну то й що?! Зате мій кіт породистий!» Я тоді збагнув важливу річ: все хороше починається з іронічного погляду на самого себе. Насамперед важливо розібратися за своїми котами в голові. Ну, для початку слід визнати їхнє існування. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

…хамство – це особливий стан душі, коли зраджує смак. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

Не кажіть, що людина добра, а зробіть так, щоб їй було вигідно бути доброю. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

У нас люблять виносити на широкий загал те, що зазвичай говорять одне одному на вушко. А те, що треба сказати вголос і привселюдно, обговорюють на кухнях. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

…щоб зберегти бодай дрібочку віри в людство, завжди треба думати про людей трошки гірше, ніж вони є насправді. (Андрій Бондар. Морквяний лід).

aforizmi3.jpg (73.04 Kb)

Час – це пісня, що повертається до тебе, як ненаписаний заповіт. (Михайло Бриних. Електронний пластилін).

Історія, як не крути – справедлива, усе на свої місця розставляє. Хай запізно інколи, але по честі… (Микола Махінчук. Фрески осіннього неба).

…є люди, котрих уже не навчити любити. Бо, компенсуючи брак почуттів у власному серці, вони трощать навколо себе все, вибираючи зазвичай зовсім невинних жертв, котрі навіть не здогадуються про порожнечу всередині партнера. (Ірися Ликович. Віртуалка).

Дім більше не є храмом ввічливості, дім перетворився на готель у стилі рококо, захаращений усяким непотребом. (Дон Антоніо Мацці. Десять кроків, які псують дитину).

Найбільша помилка сучасного суспільства – показувати добро у непривабливому світлі. (Дон Антоніо Мацці. Десять кроків, які псують дитину).

Діти – це повітряні змії. Рано чи пізно вони захочуть злетіти в небо, щоб шукати собі місце під сонцем. (Дон Антоніо Мацці. Десять кроків, які псують дитину).

Я й так відмовляю собі в усьому, чого найбільше хочеться. То і є Піст… (Ігор Павлюк. Поза зоною).

…спрацьовує інший закон буття: руку, яку неможливо вкусити, доведеться поцілувати. (Ігор Павлюк. Поза зоною).

Дуже часто ті, що не вірять у чудеса, намагаються їх творити. (Ігор Павлюк. Поза зоною).

Важко перемогти свою печаль, а ще важче фантазію… (Ігор Павлюк. Поза зоною).

Підготувала Оксана Кришталева, Львів

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2019.