Я – звичайний збірничок із колядками. Як і всі книжки, лежу в шафі протягом року – від Різдва до Різдва. Лежу і спілкуюся з іншими друзями-книжками. Я зажди розповідаю їм якісь історії або цитую казки і фрагменти зимових пісень.Та найчастіше я вигадую! І мені від цього стає весело…
Поділюся з вами одним чудовим спогадом. Одного разу я лежав у шафі, як завжди. І згадав, що через декілька днів мене візьмуть з полиці та почнуть розучувати з мене колядки. Мій настрій значно покращився. Я хотів підгадати, хто ж мене візьме – хлопчик чи дівчинка, старший пан чи доросла пані? Аж так, міркуючи, мій погляд зупинився на новенькій книжечці синього кольору. «Гм, – подумав я, – це щось підозріле»! Потім я придивився, що це за книжка і побачив там такі знаки: «КОЛЯДКИ, нові пісні». Щоправда, я не зрозумів тих знаків, але відразу розпитав своїх друзів-книжок, що ж там написано?! Одна стара і трохи потріпана книга відповіла, що скоріш за все мною вже не будуть користуватися, але так і не сказала, як називається та синя книжка.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Мій настрій різко погіршився. Я тихенько забився у темний куточок шафи, аби там порюмсати. Тут до кімнати зайшла жінка. Я її добре знав – то була господиня, пані Галя. Вона взяла новенький примірничок і почала гортати. Потім злегка скривилась і попрямувала до нашої шафи. Вона прочинила дверцята і почала очима бігати по полицях, аж поки не знайшла мене. Вона ніби зрозуміла, що я засмутився, тому взяла і погортала мене. Я особливо любив її дотик, бо хто, як не вона, так сильно мене любить?! Мене пані Галя так і поставила на стіл та сказала: «Не журись, я купила тобі приятеля, бо ти вже дуже користований і в тобі немає деяких колядок. Не хвилюйся, тебе я не викину, бо ти – мій улюблений примірник»! Я був навіть трішки вражений, що пані Галя розуміє думки книжок. Вона лагідно подивилася на мене і поставила у шафу разом із новою синьою книжечкою.
На Різдво ввечері нас двох витягли із книжкової шафи і колядували, підглядаючи тексти.
Ось моя розповідь добігає кінця… А що ж далі, запитаєте ви? Я вам скажу один секрет. Якщо у вас є маленька бібліотека, то відчиніть дверцята і пошукайте мене. Я впевнений, що ви мене там знайдете!
Марічка Андрус, літстудія «На горищі», Львів
