Вишивати рушник – це давня традиція на Українських землях. Традиційно український рушник – прямокутник з тканини на якому вишиті різні символи і візерунки. Переважно вишивика розміщується симетрично на обох кінцях рушника. Тканина у більшості використовувалась домоткана: лляна або конопляна.
Візерунки на давніх рушниках відображають тогочасний світогляд та звичаї наших предків. У більшості вони мають символи орієновані на добро, здоров’я, достаток, добру долю. Та є певним оберегом, який супроводжував людину протягом усього її життя.
Колись, новонародженій дитині вишивали рушник. Людина мала берегти цей рушник протягом усього свого життя. Ні одна важлива подія не обходилася без рушника. В рушник приймали новонародженого. У рушник клали щойно охрещену дитину. Хліб та сіль, коровай і до нині подають гостям на рушнику. На заручинах рушником обв’язвували руки заручених та пов’язували рушники сватам. Він – обв’язковий атрибут шлюбного обряду. Рушником опускали домовину у землю. Перший рушник наче оберіг, дарований мамою, мав оберігати дитину протягом усього її життя.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
У наш час вишиваний рушник – неодмінний атибут дому та церкви. Ним прикрашають ікони, хрести, вівтарі. Ним накривають пасхальний кошик. Використовують під час весілля.Рушники були різними і за символікою і за кольористикою і за технікою. Особливо різниця відчутна по регіональному поділу.
Кожна частика України відрізнялася, виокремлювалася – мала свої елементи та символіку, які використовували начастіше. У районах північно-східної та центральної України рушники переважно вишивали червоним кольором. В основі орнаменту такого рушника лежало “Світове дерево”. Виконувався рушник штапівкою по раніше наведеному орнаменту.
На Київщині, поряд з червоним кольором використовувались вкраплення синім кольором. На дереві розміщувались птахи: півні та голуби. У черенігівщині теж використовували зображення птахів, але це уже були орли та шуліки.
Особливо серед традиційних українських рушників виділяється Полтавщина. Окрім червоних рушників тут популярними були теж білі – виконані мережкою, вирізуванням або настилуванням по сітці. Орнаменти могли бути і геометричні і з орнаметами пишних рослин.
Подільський рушник – вужчий та коротший ніж у Центральній Україні. У ньому досить багато вишивки – вона може займати навіть третину усього полотна. Вишивали його штапівкою, качалочкою або прямою гладдю. Вовняною ниткою у синьо-червоних тонах. У 20 столітті вишивка цього регіону стала поліхромною.
У Карпатах та Прикарпатті використовувались різноколірні низинкові узори. Геометричний орнамент відтвоювався у контрастному простиставленні жовтого, червоного, зеленого ча чорного кольорів.
Щоб вишити рушник – варто знати і вивчати автентичну символіку та оберегові знаки свого рідного регіону. Тоді відчуття вашого рідного супроводжуватиме вас разом з ним завжди. А саме головне – рушник треба вишивати з чистими помислами та з добрими побажаннями. Тоді він стане благодатною окрасою вашої домівки.
