Цікавий, автентичний, неповторний – петриківський розпис. Це традиційний український художній стиль. У ньому безліч мальовничих квітів та дивних птахів, що манять своєю красою та барвистими візерунками. У ХХІ столітті магію петриківки наново для себе відкривають її шанувальники. Та вчаться як саме – малювати пензликом з котячої шерсті.
Цікава історія виникнення Петриківки. За переданнями традиція прикрашати одяг та оселю саме орнаментами зародилась ще у давні дохристиянські часи. Тоді вважалось, що орнаменти служать оберегом – захищають від усього злого і приносять добру долю. Уже пізніше козаки петриківкою розписували свою зброю та курені у Запоріжжі.
Техніка Петриківського розпису у сучасному вигляді сформувалася у ХVII – ХVIIІ століттях коли на Дніпропетровщині поселились перші поселенці у селі Петриківка. Цей період пов’язують з козацтвом та переселенням у Дніпропетровщину вихідців з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля. Саме у цьому регіоні розпис житла петриківським розписом став неодмінним атрибутом життя.
У першу чергу Петриківкою розписували житло – стіни, фасад будинку, піч. Крім того петриківка перейшла на посуд, весільні скрині та інші вжиткові елементи житла. Навесні, коли все оживало. Жінки білили хати. Оскільки тривких фарб тоді не було, їх готували з трав, тому розфарбовування житла носило періодичний характер. Переважно хату перебілювали два рази в рік, замальовуючи попередні візерунки і створювали нові на тому ж місці. Тих, хто не прикрашав своє житло орнаментами у селі не поважали. До них навіть не заходили в гості. Не віталися з ними. Оскільки вважали їх неморальними.
Петриківка – багато відображує рослини флору та фауну придніпров’я. Дивуєшся наскільки достовірно, динамічно та красиво виходить у майстрів відтворити і квітки і порух пташиного крила. Світло і тінь у довершеному ансамблі передають усе – навіть порух вітру.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Головний символ у петриківці – квітка. Символізує пишну придніпровську природу. Мальки, півонії, айстри та польові квіти і з реальних квітів. А ще майстри вимальовують надзвичайні неіснуючі вигадані майстрами квіти. Таким чином петриківський розпис – мов світ у світі відображує невидимі грані і творить окрему неповторну реальність краси.
Пензлики для розпису майстри роблять самі – з котячої шерсті, вистриженої з грудей . Такий пензлик дозволяє фарбі лягати рівно, легко та охайно. Фарби для розпису – ніколи не змішують. А малюнок нерідко може виконуватися пальцями – для виконання притаманних петриківці крапок. Секрети розпису майстри передають своїм учням, дітям – таким чином мистецтво продовжує жити. І наповнює сонцем і квітами нашу буденність.
Зараз у Петриківці розписуючи за власними ескізами працюють понад 45 майстрів. Андрій Пікуш, Ніна Турчин, Валентина Дека, Катерина Тимошенко – це далеко не повний список майстрів. А зберегти та поширити цей розпис допоміг Олександр Статива – який відкрив школу розпису у 1935-36 роках відкрив дворічну школу декоративного малювання. У школі розпис викладала мисткиня Тетяна Пата, яка вчилась малювати ще у своєї бабусі.
Радує, що зараз уже не лише у Петриківці можна навчитися елементам розпису – майстри, які пишуть і навчають інших тепер живуть по усій Україні. Навіть у Львові, що дуже далеко від Петриківки є свій мастер – Олександр Опарій.
Так майстри Петриківського розпису продовжують традицію у розписі вжиткових речей по всій Україні та світі.
