Мушу вас попередити – “Совершенна” – це справжнє прізвище Юлі. Та у соцмережах вона більше відома як Юля Богуславка. Чим живе і що записує Юля – розкаже вона сама.
– Отож, твоє творче життя – це збирання пісень та життєвих історій. А хіба досі ще є носії усного скарбу? Де ти їх збираєш і куди їздиш?
– Ще носії є. Правда, мало, але хто шукає, той обов’язково знаходить))
Їжджу, куди трапляється нагода! Почала цікавитись давниною (тут все: і пісня, і людська доля, і традиції, і одяг) ще від театру “Човен”, який привив мені любов то автентики. Ми з човнярами поїхали на храм в с. Шевченкове Переяслава-Хмельницького р-ну. Режисер театру Роман Корнієнко привів нас до своєї бабусі Ольги, яка наспівала нам багацько пісень, відкрила свою скриню зі скарбами і тут почалось…Тепер це, як наркотик або як валер’янка для котів… не можу без цього)
Потім їздили з проектом “Двоколісні Хроніки” на велосипедах Україною і збирали, спілкувались, крутили педалі і закохувались в Україну!
І відтоді, де не буваю по роботі, з концертами, не пропускаю такої нагоди поспілкуватись з бабусями.
Моя бабуся Надя (по мамі), рано покинула цей світ, ще на 55 році. І тільки коли сама почала цікавитись автентичною піснею, дізналась, що бабуся щоп’ятниці збирала подружок: ще дві Наді. Як заводили пісню, то все село чуло! Інша бабуся Роза (по татові) теж і співала, і била в бубон, і балалайку сама освоїла та, на жаль, не збереглося жодного запису, тож можу тільки додумувати, як то все було.
– Записи ти викладаєш в інтернет. Тобто, ділишся напрацьованим із усіма людьми безкоштовно. Для чого?
-Не все в цьому світі лише за гроші! Я маю можливість ділитись з людьми, тож чому цього не робити? Носії автентики відходять і їх стає все менше, а пісню, яку вони мені передали, я не маю жодного морального права скласти, заховати в себе вдома під ключ! Беріть, діліться, переймайте, насолоджуйтесь! В цьому є якась моя місія. Я це розумію. Тому, коли чую питання, чому це робити безкоштовно, трішки дратуюсь. Я маю цікаву роботу, яка приносить гроші. А це робота для душі.
– А ще ти, Юлю, працюєш у салоні Мрії Марії. Що це за салон? Де він є і що там відбувається?
-Без перебільшення скажу, що це одна з найцікавіших робіт в моєму житті. Я себе тут знайшла і відкрила по-іншому. Мені комфортно, бо я щодня спілкуюсь з найрізноманітнішим людом, знаходжусь в історичному центрі Києва на Подолі, Андріївському узвозі і мій зір радіє від нереально красивих речей в салоні. Мрії Марії – це салон подарунків та сувенірів вітчизняного виробника ручної роботи, безпосередньо від майстрів. Тут немає атласних шароварів з пластиковими вінками, китайських хусток, і що найважливіше – немає матрьошок, які заполонили весь Узвіз. В нас є постійні відвідувачі, яких теж потрібно дивувати, тому іноді ми їздимо в експедиції і вишуковуємо майстрів, в яких немає ні інтернету, ні фотоапарата, але є найголовніше: майстерність і любов до свого діла! І знову ж таки, чому цим не ділитись, адже в Україні є стільки талановитих, достойних майстрів. До нас звертаються не тільки ті, кому потрібен подарунок, а й люди, яким потрібно натхнення! Часто-густо це і самі майстри, які нагулюють в нас «апетит» до наступних своїх творінь. Отож, на правах реклами Мрії Марії – я вам раджу як етнічну ексклюзивну крамницю подарунків!
– Свого часу ти знялась у кліпі “Фолькнерів” та їздила з ними у мандри. Що запам’яталось із цієї співпраці? Де тепер Фолькнери і що поробляють?
– Фолькнери починалися втрьох Яринка, Вовчик і я. і до 2014 року (до їх великої експедиції від Києва до Сіднея (Австралія) ми працювали і в музичному, і в експедиційному напрамку. Тепер їх знову троє: Вовчик, Яринка і Марко (їх малесенький синочок). Наразі вони повернулись до України. Записують альбом, пишуть книгу, «вирощують» Маркусика і знову збираються в мандри! Радію за них, адже це так важливо знайтися в цьому світі. Яринка з Вовчиком знайшлись в коханні, а тепер ще й знайшли місце в цім житті, і як бонус отримали Марка.
Я їм щиро вдячна за все, що ми разом пережили, за музику, за ровер, за подорожі, гастролі, це було незабутньо і дуже круто)
– Цікаве у тебе, Юлю, прізвище – Совершенна. Ніколи не мала з цим непорозумінь? А чому для творчості ти обрала собі Юля Богуславка?
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
-Обожнюю своє прізвище, і я щаслива від того, що і після одруження можна його не змінювати. В шкільні роки вчителі, якщо я щось робила не те або не робила взагалі, часто казали «Совершенна – ти якась Не совершенна!»,- своєрідний копняк для мене. Не люблю, коли мене лають, мушу виправлятись!
А чому Богуславка? Все просто, – я родом із славного міста Богуслав, що над Россю)
– Ти проводиш свята і обряди, живеш цим… а це якось тобі оплачується чи для заробітку є інша сфера діяльності, якщо це не секрет?
– Це вид діяльності, який приносить мені бонусні кошти, які йдуть на здійснення моїх мрій) Наприклад, півжиття хотіла придбати собі інструмент. Наразі маю міді клавіатуру) Або ж подорожую, або ж їду в експедиції)
Якщо я берусь за проведення фестивалю, або ж весіль, квестів і так далі, то насамперед маю одержати задоволення. Я заряджаюсь – і життя прекрасне! Це дає мені сили творити далі! Це надважливо, без цього ніяк!
– Що такого грандіозного ти б хотіла влаштувати на теренах України, аби здивувати світ?
– Це поки що секрет. Я якраз над цим працюю! Вірте в мене і скоро самі все побачите, почуєте)
Дякую тобі за цікаву розмову. Нехай тебе знаходять цікаві творчі люди та підтримують у всіх сміливих і навіть неймовірних планах! І щоб на це тобі вистачало сил, часу і грошей!
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів
