Ніби і не знав її…
Всю ніч сніг летить
Розмірено і вбивчо…
І дерева дивляться в обличчя,
Не відводячи своїх облич…
Ніби вилітаючи з країв,
Де було захолодно й затісно,
Входить поночі в порожнє місто,
Кинуте надвечір без боїв…
Приспів:
І вона говорить: Не дивись!
І тримаєш марну обіцянку,
І розплющиш очі на світанку,
І побачиш вперше, як колись. | (2)
Все як вперше: плетиво слідів,
Теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи,
Ніби і не бачив цих снігів…
Ніби ночі точені ножі не тримав,
Затиснувши, в долонях…
Сніг до ранку ляже на кордонах,
Сніг окреслить межі й рубежі…
Приспів.
Ніби він з її найбільших див –
Сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
Не тримав, не бачив, не любив…
Серігй Жадан
***
Виглядаю тебе ще з весняних доріг,
Обминаю у мріях стежини тернисті.
Замість тебе в саду раптом сніг, раптом сніг,
Ранній сніг на зеленому листі.
Чи дорогу тобі, може, хтось перебіг,
Чи тебе забарили вітри норовисті,
Що так рано в саду раптом сніг, раптом сніг,
Сніг, як сміх, на зеленому листі.
Коли десь, моє щастя, ти збилося з ніг,
То поклич – і до серця мого нахилися,
І розтане той сніг – ранній сніг, ранній сніг,
Сніг, як сум, на зеленому листі.
Я виходити буду щодня на поріг,
Сподіватися буду що прийдеш колись ти,
Бо для мене той сніг – ранній сніг, ранній сніг,
Пізній цвіт на зеленому листі.
Михайло Ткач
***
Ні снігів, ні зір,
Не голубить взір
Жодна квітка, мовби не було.
Раптом серед віт
В тиху ніч розквіт
Перший сніг, мов лебедя крило.
Приспів:
Це не яблуні цвіт, не май,
Це не пізній бузок, це – знай –
В нашу зиму приблудив
Білий лебідь молодий. (весь куплет – 2)
Скільки довгих днів
Він без нас білів
В небі синім з-поза давніх літ!…
І нарешті ось
Стріти довелось –
Знову нам біліє поміж віт.
Богдан Стельмах