12 найкращих віршів про Майдан і АТО

ato2.jpg (126.45 Kb)ЛИСТ ІЗ ФРОНТУ.
Чекай мене! Чекай! Я повернусь!
Розлуками не погаси кохання.
Іду туди, де смерть, та не боюсь.
Від кулі збереже твоє чекання.

Чекай як ранок бавиться в росі.
Як темна ніч веде зорю на небо.
Чекай, коли мене забудь всі.
Ти тількі вір, я повернусь до тебе.

Як струни смутку рватимуть дощі,
хтось говоритиме про смерть, нерівну битву.
Ти лиш не плач. Пиши свої вірші,
і пригадай бабусину молитву.

Чекай мене! Бо тут земля горить.
Пекельним співом розійшлись гармати.
Та душу зігріва прекрасна мить.
"Допоки житиму, тебе буду чекати!"

Лишились недоспівані пісні,
ще наша мрія - чиста і крилата.
В ній доньку обіцяла ти мені,
або синочка, схожого на тата.

В тривожні сни приходить образ твій;
очі сумні, а в косах рута – м’ята.
Я обіцяю! Повернусь живий!
Бо, як ніхто, умієш ти чекати!
Автор невідомий

***
Солдатику мій, до тебе я лину
Серцем своїм і думками.
Солдатику мій, тебе обіймаю
Ніжно своїми піснями.
Очі твої я не забуду,
Спогадом світлим для тебе я буду,
Хай береже, хай береже тебе Бог.
. . . . . .
. .
Солдатику мій, як підеш у бій,
Знай, що я поруч з тобою.
Небом і вітром і сонячним світлом
На захист я стану стіною.
Куля ворожа тебе не торкнеться,
Тільки живи з вірою в серці
І збереже, і збереже тебе Бог.

Солдатику мій, тебе я люблю
І буду так вірно чекати.
Бо стільки тепла ще не додала
І стільки ще маю сказати.

Солдатику мій, уся Україна
Співає сьогодні зі мною.
Солдатику мій, не йди з моїх мрій,
Бо жити нам треба з тобою.
Очі твої я не забуду,
Спогадом світлим для тебе я буду,
Хай береже, хай береже тебе Бог.

Молитись за тебе не перестану
І оберегом для тебе я стану
І збереже, і збереже тебе Бог.
Леся Горова



***
Я покохала Вас на лінії вогню,
Коли життя у Вас було на волосині.
Тоді сказали Ви: «Я Вас люблю»,
А далі було: "Слава Україні!".

Я покохала Вас, як шквально падав "Град",
Тоді, здавалось, небо - у руїні,
Тоді сказали Ви: "Не переможе кат!
Ніколи ми не встанем на коліна!"

Я покохала Вас і більше не боюсь,
Навчили Ви мене тримати міцно зброю,
І навіть, може, завтра не вернусь:
Іду я з Вами боронити волю!

Я покохала Вас, для мене поле бою -
Квітучий райський сад, якщо лиш поруч - Ви.
Так хочеться, щоб завжди були Ви зі мною,
Так хочеться, щоб не було війни.

Я покохала Вас: змінився цілий світ,
За Вами я на край Землі аж до загину.
Дозвольте, я Вас міцно обійму
Мій воїн, "Слава Україні!"
Софія Федина



Зорі над Донбасом
Зорі падали завше,
І люди до того звикли,
Загадати бажання встигали –
Самообман.
А небесні втікачки
Вмирали на ночі іклах,
І диміли в росі,
А люди казали – туман…

І віками повір’я
Свідомість людську тривожить:
Впала зірка – мабуть
Душа відлетіла чиясь…
Ти прости і прийми її
В Царство до себе, Боже,
Щоб безгрішна вона
До лиця твого вознеслась…

То сліди від зірок,
А чи залпами б’ють гармати?
Впасти просто згори –
Та нема вороття назад.
З поля бою навспак
В небеса відходять солдати,
І страшний той безмовний,
Щодень рясний зорепад.

…Зорі нині не падають –
Їх певно Бог приклеїв,
Здолу тиша німує,
Що аж забиває вдих.
Зорі дивляться мовчки,
Як воїни сплять в траншеях,
І звільняти не хочуть
Місця в небесах для них…
Іван Гентош

Ми співаємо гімн…
Ми співаємо гімн,
І кладемо на серце руку,
“Плúве кáча” рве душу,
З рукою на серці теж…
Дай нам Боже не впасти
В зневіру – гірку розпуку,
І надалі любити
Свою Україну без меж.

Треба жити, боротись –
І задля цього не вмерти,
Спити чашу гірку,
Що не має країв і дна.
Щоби світ зрозумів,
Нерозумний і хитро-впертий,
Що біда не у нас,
А у нього – на всіх одна.

Визнають вже усі,
Що сусіда у нас агресор,
Співчувають і зичать
Здолати тернистий путь,
Нас шанують у світі,
І нам аплодують конгреси,
Тиснуть руки, всміхаються –
Та зброї нам не дають.

Ми свій вибір зробили –
Зовуть європейські зорі,
А за нами Майдану
Тугий і гіркавий дим.
Ми лікуємо схід –
Він у нас екстремізмом хворий,
Нам обрізують руки –
Донецьк, і Луганськ, і Крим.

Нас не збити з путі,
І нам не страшні погрози –
Заплатили за волю,
Бо знали ціну клейма.
Але тільки часами
На очі находять сльози –
Як хоронимо друзів.
А нóвих братів нема…
Іван Гентош

***
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю.

I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
слова: Оксана Максимишин-Корабель
автор музики та виконавець: #Тіана Роз



***
Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці
І вчися наново жити потому
З перепрошитою вірою в серці.
Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.
Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.
Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.
Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди, а
Вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.
Ні, ця війна не потрібна нікому.
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.
слова: Ірина Цілик
виконують? Сестри Тельнюк



Без імен
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
Вікторія Невідомська

***
Ще третій півень не співав,
Іще тебе ніхто не зрадив -
І вже на те немає ради,
Але тікати - Боже збав.

Усі епохи і світи
Як полотно на нашій голці,
Бо ми з тобою добровольці
Цієї божої чоти.

Сьогодні впишуться за нас
У цю шалену колотнечу
Загони смертників лелечі
І Котляревський, і Тарас.

Нехай ідуть під три чорти
Ті, хто відсидяться у скойці,
А ми з тобою добровольці
Цієї божої чоти.
Олексій Бик

***
А я живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас
Безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ – то вороги... |
Якщо ж загину,
То за що – я знаю...

Я знаю, мамо, як тобі болить
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач!.. Хай наші вороги
Від немочі своєї гірко плачуть!..

А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда!
Їм нас не здолати!
От тільки жаль,
Що наші вороги |
Цькують на нас
Мого По крові брата.

А я живий, матусенько, живий,
І не питай мене, чи я боюся...
Нехай бояться наші вороги,
А ти молись...
Я ж, матінко, борюся!..

Пісня Софії Федини,
Слова Лідії Яр

***
... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити Господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім… постріл в спину… і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!
Людмила Лєгостаєва
. . .
***
«Щастя – коли ти не йдеш на війну»
І.
Щастя - це просто читаєш газету,
Кави й кориці снує аромат.
Я сяду поруч, відкрию галети,
Діти вже сплять, а нам сну ще нема.

ІІ.
Просто ти звик прокидатись о п’ятій,
Просто я звикла чекати дзвінка.
Щастя - це просто разом не спати:
Хочеш, до кави іще молока?

ІІІ.
Щастя чалапає сонне по хаті,
Вигукне «Тато!» й газету зімне.
Ти нас захопиш в обійми гарячі,
Все буде добре - війна промине.

IV.
Кожна секунда карбується в серці,
Кожна хвилина дорожча за скарб.
Ранок і кава, сонце сміється,
Сповнена хата світла і фарб.

V.
Сонце всміхнулося, в хаті неділя,
Пташка співає, чує весну.
Берці в кутку і не дзвонить будильник…
Щастя - коли ти не йдеш на війну!

VI.
Легко торкнуся цілунком до скроні,
Тихо на вушко щось розкажу.
Ангел небесний нас охоронить,
Сон твій сьогодні я бережу.


Щастя - коли ти не йдеш на війну.


Автором слів пісні є Oksana Hryvul – дружина воїна АТО Taras Hryvul: жінка написала зворушливого вірша у той період, коли чекала чоловіка із фронту.
Музика – Iryna Dolya; слова – Оксана Гривул та Ірина Доля. Виконують українська десантниця Ira Krasota та співачка Ірина Доля.
Аранжування - Ostap Panchyshyn. Запис, зведення, мастерінг – Maryan Kryskuv (Jenny Records).
Танець - Alexandra Momot і Юрій Гринчук, танцюристи балету Iryna Mazur Балет "Життя"
Відео (зйомка та монтаж) - Oleg Shmidt та Роман Шмідт (Громадське. Львів).
Ініціатор та координатор проекту #ПісніВійни - Galyna Guzjo. ..
Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2021.