Св. Миколай у доброму товаристві
Кожному з нас важко уявити життя без товариства, громади чи навіть галасливих сусідів. Саме тому ми так цінуємо друзів, колег чи однодумців. Власне, є нагода влаштувати акцію з нагоди свята Миколая.
Кожному з нас важко уявити життя без товариства, громади чи навіть галасливих сусідів. Саме тому ми так цінуємо друзів, колег чи однодумців. Власне, є нагода влаштувати акцію з нагоди свята Миколая.
Усі ми родом із дитинства і любимо подарунки – коштовні і великі чи маленькі та серцю милі. Та хіба ж лише у подарункові справа? А як же традиція та інші важливі для українців речі? Отож бо!
Дитинство закінчується тоді, коли звучить фраза: “Я більше не вірю у св. Миколая”. Разом із цією фразою зникають інші важливі речі з нашого життя. Які саме?
Авжеж, ніхто не залякує вас рахувати дні до Різдва і думати про найгірше. Майже всі таки доживуть до цього чудового родинного свята і народяться знову – духовно, морально, настроєво. Отож, в очікуванні Різдва дуже важливо не тільки перегортати сторінки календаря. А що ж робити іще?
Анна Багряна – українська поетеса, прозаїк, драматург, перекладачка. Анна перекладає з польської, болгарської, македонської та російської мов. Донька літератора, видавця, журналіста Юрія Багрянцева, рідна сестра письменниці, журналістки, громадської діячки Олени Багрянцевої. Дружина болгарського поета, драматурга, перекладача, барда Димитра Христова.
У давній львівській пісеньці є такі слова: “Батяр я си батяр з малої дитини”… слово модне, цікаве і привабливе для туристів. Та чи кожен знає, що за словом “батяр” приховано?!
Цікаво, звідки походять слова і як вони змінюються, мандруючи світом? Зокрема ті слова, які для українців є символами національної гордості. Про це – із книги Н. Ф. Клименко. Як народжується слово.
Настя Лісовська – уродженка Рогатина. Колись вона потрапила в ясир, а згодом стала дружиною Сулеймана II Великого, а відтак – і українкою світової слави. Їй присвячено багато літературних та музичних творів.
Що приховують у собі поцілунки та обійми? Про французький поцілунок, а також поцілунок руки.
Нас постійно супроводжують різні звуки, але ми не надаємо їм належного значення. Скажу більше, – ми так звикаємо до декотрих із них, що навіть не помічаємо їхньої присутності у наших вухах. Тільки тоді, коли якийсь звук стає надто голосним та неприємним, ми роздратовано затуляємо вуха і прагнемо тиші.