Слово КОЗАК є давнім запозиченням з тюркських мов: турецьке kazak – «козак», кримськотатарське казак вказувало на вільну, незалежну людину або шукача пригод. Живе воно в казахській, татарській, киргизькій, азербайджанській, башкирській мовах. Причому іменник qazaq пов’язується з давньотюркським kez – «ходити, блукати, мандрувати».
Вперше слово «казак» стає відомим з ХІ сторіччя в половців – народу тюркського походження. Цікаво, що з давньоукраїнської мови слово козак запозичено в німецьку, де зустрічається вперше у 1580 році.
А ЛЮЛЬКА – вірна супутниця козака в дорозі? Українська люлька пов’язана з турецьким lula. Через посередництво української вона проникла в німецьку мову, де оформлена вже як die Lulke і має пояснення kurce Tabakspfeife «коротка люлька для тютюну». (Для порівняння — ще казали файка).
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
ТЮТЮН теж давнє запозичення української мови з турецької tutun, де він має значення «дим, кіптява». Його російський відповідник табак пішов від іспанського tabaco.
Слово КОБЗА запозичене українською мовою з турецької, де kopuz – рід однострунної гітари.
. . . . . .
КИТАЙКА – це назва густої, переважно синього кольору шовкової або бавовняної тканини, яку спершу вивозили з Китаю, а згодом навчилися виготовляти в Росії. Отож, неправильно називати китайками жінок або дівчат, котрі приїхали з Китаю чи живуть там. Їх слід називати китаянками.
