Для чого насправді потрібен психолог-психотерапевт і коли до нього звертатись?
До Вілени Кіт, психолога-психотерапевтки із 12-річним стажем, я звернулась не як клієнтка, а як співрозмовниця. Мене давно цікавило, для чого люди відвідують кабінети психотерапевтів, з яким настроєм звідти виходять і – основне – чи знаходять вирішення своїх малих і великих проблем?
– Вілено, а й справді: люди готові платити за душевну терапію чи воліють вирішувати свої життєві проблеми самотужки?Вілена КІТ: коли люди купують щось матеріальне і вкладають у це гроші, воно очевидне; коли ж це стосується оплати послуг психотерапевта – результат може прийти не одразу. І все ж заради вирішення проблем чи прийняття життєво важливих рішень пацієнти таки вкладають кошти. Заради власного психічного здоров’я.
– А ті, хто приходить, не розчаровуються? Вілена КІТ: лише 10-15 відсотків приходять і чітко формулюють причини: чому вони так думають або ж знають, що саме їм не вдається чи що їх непокоїть. Більшість же, як правило, просто констатують, що їм погано. Доводиться разом із ними з’ясовувати, що саме викликає такий стан, що перешкоджає якісному гармонійному життю, розвитку, справам чи конкретній ситуації.
– Тепер дуже популярні тренінги на фірмах: професійне зростання, командоутворення та інші. Для чого їх замовляють у психотерапевтів і чи справді вони такі дієві?Вілена КІТ: керівництво, яке дбає про здорові стосунки в колективі, свідоме того, що не прибутками єдиними живе колектив. Саме тому вони й замовляють тренінги. І часто – коли є причини: аби вмотивувати людей, навчити чогось нового, покращити результати роботи, гармонізувати емоційний клімат. Зауважу, що тренінги – це не групова терапія. І психотерапевт в жодному разі не має права розголошувати керівництву результати тренінгу, виказувати чийсь психологічний портрет і подібне. Всі умови співпраці обговорюються наперед. Психотерапевт повинен чітко знати, про що йдеться і яких результатів від нього очікує керівництво. Також дуже важливими є етичні норми у цій співпраці. Заради розваги, простої цікавості чи шоу такого краще не робити.
– В наш час люди черпають інформацію із соцмереж і намагаються бути позитивними, успішними, дієвими. Це добре чи ні?Вілена КІТ: в житті кожної людини повинні бути “чотири сезони” – позитивні емоції, сумніви, страждання, сподівання та інше. Колись мені радісно, а колись сумно… Бо що таке ті ж самі соцмережі? Це наше уявлення про життя. Досвідчений психотерапевт, погортавши чиюсь стрічку в фейсбуці, може визначити, чим живе людина, про що мріє, на яких темах має пунктики. Адже ми вибираємо зі світу саме ту інформацію, яку потребуємо бачити, яка відповідає нашим внутрішнім запитам.
Якщо люди публікують лише позитивні картинки і з усіма мило усміхаються, то це може бути маскою, за якою ховаються їхні глибші переживання, які людина з різних причин не репрезентує.
Люди часто забувають, що психічні розлади інфікують глибше, ніж грип чи ГРВІ. Ми заражаємося емоціями одні від одних – як позитивними, так і негативними. Якщо питання, які ставить перед нами життя, вчасно не вирішувати, вони переходять у проблеми. Тривале невирішування проблемних ситуацій можуть призвести до виникнення розладів різного психічного спектру.
– У наш нелегкий час, коли поруч із кризою присутні переживання про війну і еміграцію, непросто бути врівноваженим…Вілена КІТ: тема війни і сходу України мені небайдужа. Я була у психологічній кризовій службі з грудня 2013 року. Відчуваю із цими територіями і власний духовний зв’язок. Я народилась у Краснодарському краї. Прадід мій, родом із Полтави, мав козацьке прізвище Черноусенко. Його родину свого часу вивезли в Сибір. Згодом він разом із родиною повернувся і осів у Краснодарському краї.
Моя найперша освіта – педагогічна, дошкільне та музичне виховання. Відразу після завершення її мені не довелося тривало попрацювати із дітьми через щастя власного материнства та чудові часи декретної відпустки. Далі я отримала освіту менеджера організацій, і вже після неї освіту психолога та спеціалізацію психотерапевта.
Мала та все ще продовжую стажування за кордоном за цим фахом. Зараз я маю приватну практику вже 12 років і другий рік працюю в психологічному закладі “Центр дитячого розвитку” який надає комплексні послуги разом із медичним закладом “Дитячий центр здоров’я ім. Анни Мазуренко.
– Що хочете побажати читачам сайту?Вілена КІТ: хочу побажати, щоб кожен із нас знав, чого хоче і був здоровим.
Спілкувалась Оксана КРИШТАЛЕВА, Львів
