Так, це та сама Леся Воронюк, яка у 2006 році, навчаючись в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, стала ініціаторкою Дня вишиванки, який відзначають щороку третього четверга травня.
Буває, що навіть досвідчені вишивальниці роблять помилки, які потім важко виправити, і доводиться все починати знову. Ось кілька корисних порад, які знадобляться усім.
Ніна Безп’ята: вчилася, пробувала, багато чого зіпсувала, але далі продовжувала валяти. Перші мої роботи були прості, валяла в основному для себе і чоловіка.
Світ мисткині Ольги Берези не тільки вишиваний, а й мережаний поетичними рядками.
Це чудово, що серед нас живуть майстрині, котрі дарують світові авторські коралі. У кожної – свій стиль і колористика, свої мотиви. Коралі Надії Твердохліб не тільки гарні, а й теплі. Бо зроблені з любов’ю.
Львів’янку Христину Лукащук знають з різних боків: як художницю, письменницю, ілюстраторку журналу “Гарбуз” і не тільки.
З Олесею Вакуленко, молодою талановитою художницею з Харкова ми познайомились на презентації розмальовок-антистресу, які відбулись у львівській книгарні «Є».
Ксеня Прокопець – молода, цікава і приємна співрозмовниця. Вона встигає шити торбинки, робити прикраси, вишивати давніми техніками і знимкувати цікаві закапелки Чернівців та все це представляти на ярмарках.
Оля, яка придумала і намалювала Внутрішнього Кота, сидить біля мене у світшоті, на якому зображено пухнасту кицьку, скручену калачиком.
Олександр Охапкін – сучасний український живописець, що працює переважно в галузі іконопису, чи, більш точно, «хатньої ікони».