– Грушу почали вирощувати майже три тисяч років тому в Стародавній Греції.
– У 17 столітті, замість «груша» використовувалося слово «дуля».
– У наукових описах груші найпоширеніша латинська назва «пірус» — що означає «полум’я», за схожістю крони дерева з формою полум’я. Від латинської назви утворилися французьке — «пуар’є», англійське — «пейр», німецьке — «бірнс», італійське — «перо», іспанське — «пера».
– Найбільш поширені в Україні сорти груш: абат, бергамот, бере, коміс, лимонка, роша, тріумф. Ранні груші достигають в серпні, зимові сорти стають смачними лише на Різдво.
– Груша дюшес із французької перекладають буквально як “герцогиня”. Належить вона до групи десертних сортів з ніжною, соковитою і солодкою м’якоттю. Вперше цей сорт було згадано в 1845 році, а урожай з груші-дюшес зібрали у 1856 році.
– Грушки містять чимало цукрів (глюкозу, фруктозу, сахарозу), вітаміни А, В1, В2, Е, Р, РР, каротин, фолієву кислоту, катехини, азотисті речовини, пектини, мінеральні солі заліза, марганець, йод, кобальт, калій, молібден, кальцій, дубильні речовини і клітковину.
– На свіжих грушках полюбляють сидіти оси. Їх також активно смакують в саду мурахи та інші кузьки.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Ці плоди містять більше фруктози, ніж глюкози (як відомо, фруктоза не потребує для засвоєння інсуліну), є корисними при порушенні функції підшлункової залози. Саме тому компот із груші настільки солодкий, що не потребує цукру.
– Грушки помічні при застуді, швидко знімають втому. Однак, людям із виразковою хворобою шлунка їх краще не їсти.
– В Італії роблять фруктову гірчицю, додаючи в приправу зокрема і груші. А у Швейцарії популярним є грушевий сироп.
– Південні слов’яни називали грушу деревом кохання. Своєю формою грушка нагадує жінку із широкими стегнами і тонкою талією.
– Українська приказка: “Люблю як душу і трясу як грушу” не позбавлена “дорослого” підтексту. Вірили в те, що груша допомагає позбутися інтимних проблем.
– Маги та цілителі використовували деревину, гілки і плоди груші у своїх обрядах та замовляннях.
– У Китаї, груша є символом безсмертя. У них слово «груша» і «розлука» звучать однаково – «лі», тому закохані та друзі не діляться грушами — не ріжуть їх навпіл. У Китаї це вважають поганою прикметою.
– Є жіноче ім’я Груша — скорочено від Агрипина. Ще дівчат можуть називати Грунею, Гапкою або Фенею. Щоправда, тепер це ім’я зовсім непопулярне серед українців.
