Конвалії

Зацвітають конвалії – квіти, занесені до Червоної книги України, запашні та чарівні первоцвіти.

konvaliya

Українці люблять конвалії за чудовий і сміливий аромат і за те, що їх можна вирощувати у затінку власного саду. Конвалія не потребує особливого догляду. Та все ж це лісова квітка, тому любить півтінь і помірну вологість. Цій квітці найкраще під чагарниками або плодовими деревами. Проростає вона щовесни, випускаючи зелені листочки, скручені у трубочки. Слідом за листям з’являються ніжні стебла із квітами-дзвіночками.

Конвалія всуціль отруйна: квіти, стебла, листочки. Щоправда, конвалію беруть не лише для букетів, а й видобувають із неї ефірну олію для дорогих парфумів. А ще ця рослина лікарська. Конвалію було офіційно визнано лікарською в 1881 році. Найвідоміші ліки — конвалійні краплі, або краплі Зеленіна, — ліки від серцевих захворювань.

Ніжна і тендітна конвалія нагадує нам про весняні почуття: чистоту, вірність, любов, ніжність. На підтвердження цього є кілька чудових легенд.

Британці переконані, що конвалія росте лише в тому місці, де казковий Леонард переміг дракона. Їх чисті дзвіночки видзвонюють переможний гімн. Британці неодмінно додають квіти конвалії у букет нареченої, адже для них ця квітка – символ щастя і чистого кохання. Ці ніжні квіти були основними у весільному букеті дружини принца Вільяма Кейт Міддлтон.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Французи також дуже люблять цю квітку. У першу неділю травня у Франції – свято конвалії. Ними прикрашають житло і одяг. Якщо під час танцю молоді люди обмінюються букетами конвалії – це знак, що вони заручені. Відмовитися від букету означає не прийняти дружби. А кинути конвалію під ноги – очевидна зневага.

У давніх скандинавів конвалія була квіткою богині вранішнього сонця. На її честь запалювали багаття та влаштовували свята, квітки конвалії приносили у жертву богам.

За християнським переказом, конвалії виросли із сліз Богоматері, коли вона оплакувала розіп’ятого Сина.

Є в українців і козацька легенда про те, звідки в лісі з’явились конвалії. Якось дівчина дізналась, що козаки відступають і ворог переслідує їх. Серед тих козаків був її брат. Побратими повідомили про те, що її брата важко поранено. Помчала дівчина через село у лісову гущавину, знайшла там свого брата і оплакала його. Ніщо не змогло її втішити. І на місці, де впали її гіркі сльози, виросли конвалії. Так відтоді щороку з конвалій стікають сльози-росинки, які також сумують за полеглим козаком.

Інша легенда, не така сумна, але також українська, розповідає нам про те, що конвалії –

застиглий сріблястий щасливий сміх лісової русалки – Мавки, яка вперше відчула радість великого, щирого, взаємного кохання. Принаймні, для усіх щасливих і закоханих така версія виглядає краще.

І не забуваймо, що конвалія занесена до Червоної книги України. Зривати її не варто заради кількаденної втіхи.