Мико́ла Микола́йович Миклу́хо-Макла́й (1846-1888) — мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст Російської імперії українського походження з козацького роду Миклух, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії.
Народився Миклухо-Маклай у сім’ї інженера-залізничника. Його батько, Микола Ілліч Миклуха, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії. Дядько його, старший батьків брат, замолоду приятелював з Гоголем, котрий дуже цікавився історією їх родини.
Предок майбутнього вченого був курінним отаманом Запорізької Січі. Правнук Охріма Макухи, Степан, він же ж прадід мандрівника, мав прізвисько «Махлай», тобто «капловухий». Він якраз і змінив своє прізвище на “благородніше”. А сталося це через те, що той же Степан Макуха в 1772 році при взятті Очакова, під час російсько-турецької війни, командував кінною сотнею і “виявив кмітливість і безприкладне геройство”, за що дістав чин хорунжого і дворянство. Прізвище ж Макуха ніяк не звучало по-дворянському, тож він і вирішив змінити на милозвучніше — Миклуха-Маклай.
Мати Миклухо-Маклая Катерина Семенівна походила з мішаної німецько-польської родини: лікаря, учасника війни 1812 року, підполковника у відставці С.Ф.Беккера, зрусифікованого німця, і польської дворянки Лідії Шатковської. Сам Микола Миклуха-Маклай був троюрідним небожем Гете і небожем Міцкевича. Про себе він говорив: «Моя особа є живим прикладом того, як благополучно з’єднались три одвічно ворожі сили. Палка кров запорожців мирно злилась з кров’ю їхніх, здавалось, непримиренних ворогів, гордих ляхів, розбавлена кров’ю холодних німців». Лише російської крові в ньому не було, хоч і прозваний він великим російським мандрівником.
1863 — Миклухо-Маклай вступив до Петербурзького університету, але 1864 року був виключений за участь у студентському русі. Продовжив освіту в Німеччині. 1868 року закінчив Єнський університет. У Йенскому університеті Микола знайомиться з відомим зоологом Е. Геккелем, під керівництвом якого починає вивчати порівняльну анатомію тварин. Як асистент Геккеля Миклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови й у Марокко. Після закінчення університету в 1868, Миклухо-Маклай самостійно подорожує по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869, повертається в Росію.
Здійснює Миклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі «Витязь» він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів (папуасів). Початі на Новій Гвінеї спостереження Миклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка й островах Океанії.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Двічі (у 1886 та 1887 рр.) приїздив до Малина у маєток своєї матері Катерини Семенівни Миклухи. Тут вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків. Цікавиться походженням древлян, їх історією. У навколишніх селах вивчав антропологічну будову місцевих мешканців. У Малині закінчив редакційну підготовку своїх «Подорожей».
В Австралії живуть троє онуків Миклухи-Маклая (він одружився з донькою прем’єр-міністра Нового Південного Велзу). В їхній оселі висить портрет діда у барвистій українській вишиванці.
Миклухо-Маклай –автор близько 160 наукових праць. Був захисником колоніальних народів. Виступав проти расизму та колоніалізму. Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря. У 1947 режисером В. А. Розумним знятий художній фільм «Миклухо-Маклай». Щоденник подорожі Миклухо-Маклая «Серед дикунів Нової Гвінеї» був виданий українською мовою у Києві 1961 року. Ім’ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР.
