Іграшки з сиру виготовляють в окремих селах Карпат – Косівського та Верховинського районів. У давнину «баранчики», «колачики» з овечого сиру ліпили лише чоловіки-пастухи, що випасали овець на полонині в Карпатах, як обереги та обрядові фігурки. Поступово виготовлення іграшок із сиру переходило у сферу жіночих занять і тепер це виключно жіноча справа. Значно ускладнилася в хатніх умовах і технологія одержання сиру. А сир з коров’ячого молока виявився більш придатним матеріалом для створення іграшок різного характеру.
Нині в селах Карпат виготовляються сирні коні, барани, цапи, корови, птахи, коні з вершниками, олені. Частину їх розфарбовують цяточками та крапочками, проте більшість лишається нерозфарбованою.
Іграшки з сиру використовуються і як настільні скульптури для оздоблення інтер’єру, як дарунки для близьких і друзів, Також їх ставлять на могили у дні весняного та осіннього поминання покійних.
Що ж потрібно, щоб зробити такий витвір.
Найперше це якісне та свіже коров’яче молоко, яке потрібно підігріти та додати до нього «глегу»* (порошок, що «глежит» молоко, тобто робить його кислим) і поставити в тепле місце. Через добу відділити сироватку. А з утворено сиру і ліпимо наші іграшки. Поряд ставимо посудину з «сировицею» – водою, в якій не менше 1/3 частини розбавленої солі, посудину з окропом, дерев’яну ложку та ніж. Відрізаємо необхідний шматочок сиру, кидаємо його в окріп, виймаємо дерев’яною ложкою і розминаємо його, як тісто. Сир повинен бути пластичним та податливим. Потягуючи сирну масу то в одну, то в другу сторону, робляться ніжки, шию та голову коника. Готовий виріб опускаємо в «сировицю», для закріплення.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Тож спробуйте зробити такого коника з вашою малечею. Буде не тільки весело, але корисно та смачно.
* Сьогодні в молокопереробних технологіях використовують окислювачі, зроблені хімічним способом. Та колись, щоб «глежити» молоко брали «ринзу» – мішечок, зроблений з шлунку молодого теляти, що годувалось тільки материнським молоком і ще не споживало іншої їжі. Заливали у мішок молоко першого удою (від корови, що отелилася), зав’язували та давали відстоятися цій суміші десь близько трьох – чотирьох тижнів, щоб молоко побродило і «загусло» завдяки ферментам шлунку.
