Новий Рік – це мить переходу між серединний світом людей і потойбіччям, адже у новорічні дні ворота між світами розкриваються, і спілкування зі духами відбувається у різний спосіб. Гучні салюти, викрики, гармидер, бій годинника, ритуальна музика, особливо гучна й ритмічна у багатьох народів є магічними засобами відлякування злих духів. Своєрідним «спілкуванням» із духами є новорічна ворожба, перевдягання, танці, розваги і прикрашання ялинки.
Наприкінці року світ гине і повинен народитися знову. Щорічний крах і відродження світу – основа новорічного ритуалу. І не дивно, що він зберігся навіть тоді, коли всі інші традиційні ритуали пішли з нашого життя. На початку часів світ творили боги, а тепер з року в рік це доводиться робити людині. І при тім не забувати дотримуватись багатьох атрибутів та ритуалів.
Новий рік – свято одночасно сімейне і загальне, яке триває щонайменше два тижні: з часу приготування до винесення ялинки і прибирання в домі. Щоправда, шанування ялини як священного дерева походить від кельтів. Це вже пізніше його запозичили німці. У культурі галлів вічнозелена ялина була втіленням Дерева Життя або Світового Дерева. А в Україні завжди на свята ставили дідух і прикрашали хату сіном-соломою. Ялинки ніхто не рубав і «мертвого» дерева у дім не приносив.
На думку вчених, найдавнішою є традиція святкування Нового року у стародавній Месопотамії. Усі землеробські роботи починали наприкінці березня, після того, як прибувала вода у Тигрі і Євфраті. Початок сезону пов’язувався з перемогою світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті. Ця подія знаменувалася протягом 12 днів ходами, карнавалами і маскарадами. У цей час заборонялося працювати, карати, вершити суди.
В стародавньому Єгипті Новий рік святкували під час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус і починався перший сезон давньоєгипетського року — «ахет». Розлив Нілу називався приходом Хапі — бога Верхнього і Нижнього Нілу. Звільнені від робіт, єгиптяни відвідували своїх друзів і родичів, разом із ними вшановували пам’ять предків і славили богів.
У більшості етнічних груп, які населяли Україну, святкування Нового року збігалося з початком відродження природи і весняного рівнодення 21 березня. Саме в цю пору з вирію повертались птахи, відчиняли небесну браму і випускали на землю тепло. Весняні хороводи символізували не тільки відродження природи, а й початок нового життя людини. Трохи згодом календарний рік в Україні-Русі починався 1 березня, а церковний – 1 вересня. Позаяк чимало сучасних людей мешкають у містах, то їхня прив’язаність до природи і польових робіт не така сильна. Саме тому для більшості українців новий рік 1 січня став звичний, незважаючи на різдвяний піст, який триває до вечора 6 січня.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
За Візантійською традицією початком церковного року («Новоліття») вважали 1 вересня. Свято новоліття було затверджено на Першому Нікейському соборі та, згідно з переказами, було пов’язане з початком проповіді Ісуса Христа після Його Водохрещення й спокус від диявола в пустелі.
У 1582 році папа Григорій XIII увів нову календарну систему, що одержала назву григоріанської або «новий стиль». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським песахом або настає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». У той же час протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 столітті, таким чином тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах наставав на 11 днів пізніше за католицький.
20 (30) грудня 1699 року за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави перейшли на григоріанський стиль, натомість у Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу не збігався з західноєвропейським.
У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення в Росії однакового майже з усіма культурними народами рахування часу…» було прийнято перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви відмовились переходити на новий стиль, унаслідок чого усі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкуються за старим стилем, у результаті чого утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкується в Україні, Росії, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.
Китайський Новий рік традиційно припадає на перший молодик першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. Після введення григоріанського календаря це свято стали називати «святом весни», щоб відокремити його від Нового року за західним стилем. Свято Весни триває кілька днів. Напередодні китайці купують новорічні подарунки, прибирають у хаті, фарбують двері й вікна новою червоною фарбою, а також шиють або купують новий одяг. Обов’язковий ритуал — новорічна вечеря, спільне приготування найпопулярнішої китайської страви — пельменів (цзяоцзи), які, згідно з китайською традицією символізують найкращі побажання всім родинам, серед яких найбажаніше — народження синів.
Згідно з традиційним китайським календарем, що заснований на спостереженнях руху Сонця, Місяця та Юпітера, роки об’єднуються в 12-річні цикли, причому кожен із років символізує певна тварина. Це — щур, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, собака, кабан. На основі 12-річного циклу складається китайський гороскоп.
Японський варіант «новорічної ялинки» — кадомацу. Її виставляють перед входом, запрошуючи божество нового року оселитися у ньому на час свят. Святкування на сході Японії триває сім днів, а на заході — цілих п’ятнадцять. До 1868 року Новий рік відзначали за китайським сонячно-місячним календарем у лютому-березні. Однак після вестернізації Японії його почали святкувати 1 січня. На відміну від європейських нічних гулянь, Новий рік у Японії зустрічають зі сходом сонця. Дзвони буддійських храмів відбивають 108 ударів, які, на думку японців, виганяють 108 порочних людських страстей.
В’єтнамський Новий рік або Тет традиційно проводиться в перший день нового року за місячно-сонячним календарем. Тет проходить паралельно з китайським Новим роком і триває три дні. У цей день в’єтнамці навідуються в гості й влаштовують сімейні свята, ходять в храми. Також традиційним є перший вихід з дому в перший день нового року, згадування предків, новорічні привітання, влаштовування новорічної торгівлі. Тет вважають першим днем весни, тому його часто називають «Святом весни» (в’єтн. Hội xuân).
Єврейське свято Рош-ашана святкують через 163 дні після Песаха (єврейської паски) (не раніше 5 вересня й не пізніше 5 жовтня). У цей день починається десятиденний період духовного самозаглиблення й покаяння. Наступні 10 днів до судного дня називають днями повернення до Бога. Вважають, що в Рош-ашана вирішується доля людини на рік уперед. У першу ніч свята євреї вітають один одного побажанням: «Так будьте ви записані й підписані на гарний рік у Книзі Життя!». Віряни убираються у світлий одяг. Під час святкової трапези прийнято вмочати халу або яблуко в мед.
Мусульманський новим роком вважається перший день місяця Мухаррам за Мусульманським календарем, коли пророкові Мухаммеду довелося зробити знамените переселення з Мекки в Медину разом із родиною й близькими. Новий рік для мусульман — це час духовних міркувань і праведних справ, коли кожен прихильник ісламу повинен подумки доторкнутися до джерел своєї віри й надати необхідну допомогу близьким. За бажанням дозволяється дотримуватися посту. Місяць мухаррам вважають сприятливим часом для початку нових справ, а шлюб, укладений у цей час, за ісламським повір’ям, буде довгим і щасливим.
Отож, новий рік у різних куточках світу відзначають фактично увесь рік!
