Акварелі зими

- Так буває щороку. Тихо і урочисто падає різдвяний сніг. Так буває навіть тоді, коли люди забувають про свята, занурені у щоденні турботи.

- Сніг весело витанцьовує під хмарами і зіскакує з високого простору вниз. Що чекає на нього там, унизу? Невже диво? Мабуть, так. Бо так буває щороку.

- Завжди знайдеться хтось, кому у темний зимовий вечір забагнеться не тільки теплого чаю, а й томика улюблених поезій.

- Таємнича вервичка свят чемно прямує до нашого міста. Цій вервичці не потрібні кордони - вона вільно мандрує хмарами до кожного із нас.

- Перша сніжинка. Маленький чудернацький візерунок на тлі бузкового неба. От би впіймати її в долоні - так, щоб вона не розчинилась.

- Хтось ненароком порвав небесні коралі - тепер сніжники сипляться на землю, мов білі намистини. Ніхто вже не позбирає їх...

У світі стало так багато зимової краси!

- Сніжинка - то маленька біла мишка, зіткана із мрій неба. Вона легка, бо завжди сміється.

- Зимові стежки чимось нагадують думки, які плутаються у сонній голові. Сніг присипав усі стежки і почав декламувати білі вірші.

- Сліди мрій заведуть тебе у рими неримованих снів.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

- Зима не вміє сумувати. Вона танцює сама і кличе до танцю нас.

- Густе хутро зимового Місяця прозирає крізь хмари - хочеться його погладити, мов породисту кицьку.

- Полетіти б далеко на білих крилах Зими і побачити Північну казку!

.
. . . . . . .

- Навесну сніжинки проростуть підсніжниками, потім - залопотять лебединим пухом, аж поки їм знову не прийде час народитись сніжинками. Нехай ця казка триває у кожному з нас!

Акварелі назбирала Оксана Кришталева, Львів