Довідка. Богдан Романович Волошин (відомий також як Пан Марциняк і Онуфрій Жменя) — український публіцист, письменник-гуморист. Народився у Львові. Закінчив СШ 55, вступив у Львівський державний університет на факультет журналістики.
Закінчивши університет, з 1984-го року працює у різних львівських періодичних виданнях та на телебаченні. З 2014 року Богдан Волошин веде авторську колонку на сторінці ЗІК. Нині працює на Львівському телебаченні. Відомий у Львові та околицях за псевдонімом пан Марциняк. Автор книг і публікацій: Бурачковицькі хроніки (Галицькі контракти, 1996); Хроніки Галицького містечка (Журнал Ї, 2006, № 43); Львівськ і його львівці (Журнал Ї, 2007, № 47); Приватна міфологія Львова (Піраміда, 2009); Політ золотої мушки (Видавництво Старого Лева, 2016).
На початку 2016 у широкий прокат в Україні вийшов фільм «Політ золотої мушки» (реж. Іван Кравчишин), знятий за мотивами збірки оповідань «Бурачковицькі хроніки» Богдана Волошина. Стрічка у трьох новелах розповідає про жителів села Бурачковичі в Західній Україні, які опиняються в різних комічних ситуаціях.
– З першого погляду й не скажеш, що Ви пишете гумор. Такий поважний чоловік, цікавий співрозмовник. Чому саме гумор і де Ви берете сюжети?
– То таке поширене кліше — письменник-гуморист повинен бути схожим на клоуна. В принципі я б міг ходити Львовом в рудій перуці й з накладним носом, але мене тоді б в маршрутку не пустили. Гумор пишу, бо бачу довкруж багато смішного, яке заступає трагічне. І мені з цього смішно. Усі сюжети — з життя. Хто має почуття гумору — той сам побачить.
– Про Вас стало відомо після виходу книжки й фільму. Людям бракує доброго гумору. Тому, сподіваюсь, презентації прийшли успішно. Ви тішитесь зі своєї слави?
– Шось я теї слави не помітив. Може не хотів? Я не марнославний і не люблю публічність. Усі ознаки популярності мене лиш обтяжують. Тому слава — не для мене. Мідні труби мені не загрожують.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Трохи про фільм. Либонь, Ви були на зйомках і вносили свої корективи? Пригадайте цікаві моменти. Де це було, як і з ким?– На зйомках був один раз. Жодних коректив не вносив, бо для цього є режисер. З цікавих моментів — можу впевнено стверджувати, що Карпати дуже гарні. Там фільм знімався.
– Бурачковичі – то вигадане місто чи Ви описали події в реальній місцевості?
– Вигадане. Хоча всі історії, що в ньому відбуваються, герої, навіть пейзажі я десь бачив, чув.
– Чи можна сподіватись на Ваші нові пригоди? А може хочете написати щось серйозне? Адже у книжці «Політ золотої мушки» – не все суцільний гумор. Є там і трагікомічні моменти. Є навіть ціле оповідання про старий будинок і графа-дивака, який спалив усе і щез. (як же ж воно називається? Часом не “Гомо фабер Леся Байзель”?)
– Я не ділю написане на серйозне і смішне, чи на дурне і розумне. Що напишеться — те й моє. Але поки мене остаточно не полишить почуття гумору — сміятимусь. Плакати не люблю. Можливо видам іронічні нариси про свої мандри Галичиною. Якщо знайду видавця. А можливо більше нічого не видам. Мені на тому не залежиться.
– Що хочете побажати читачам сайту https://korali.info/?
– Більше усмішок і доброго гумору. Це допомагає жити.
Дякую за файну розмову! Тіште нас і надалі своїм дотепним галицьким гумором!
Спілкувалась Оксана Кришталева
