Вірші про мову сучасних українських поетів та класиків стануть у пригоді учням, вчителям, шанувальникам рідного слова.
Надія Галковська
Коли замовкне мова
Коли замовкне мова
На Сході і на Півдні,
То водночас замовкнуть
Всі соловейки й півні.
Мовчатимуть дерева,
І вітер, і вода,
Зупиняться джерела,
Постане німота.
Вона мечем Дамокла
Над скронею зависне,
Бо з мовою замовкне
Душа і наша пісня.
Натомість відгукнеться
Тим голосом потужним,
Як голка біля серця,
Його «величність» суржик!
Так перекотиполем
Сповзем на маргінес…
А світ промовить з болем:
«Ось був народ і щез,
Пішов за вічний обрій,
Красивий і німий,
Як літописні обри
У часовій імлі».
Невже таки дістались
Критичної межі,
Що вигукнуть зосталось:
«О, Боже, поможи!
Верни нам нашу мужність,
І силу, і снагу,
Щоб перейшли ми дружно
Цю темряву й пургу,
Цю німоту зимову,
Яка нарешті скресне,
Дай подолати змову
І повернуть на весну».
Тоді вже не змовкнуть
Всі соловейки й півні,
Як не замовкне мова
На Сході і на Півдні!
. .
ЛІНА КОСТЕНКО
Страшні слова, коли вони мовчать
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Дмитро Павличко
РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Леонід Полтава
ХТО ЯК ГОВОРИТЬ
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка…
Говорять навіть квіти з блискучими зірками…
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.
Ганна Чубач
УКРАЇНСЬКА МОВА
Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
Анатолій Камінчук
ВІРШ ПРО МОВУ
На білому світі,
На чорній землі
Є мова у квітів,
Є мова в зорі.
Є мова у бджілки,
В метелика й клена,
В бузкової гілки,
В любистку зеленого.
Є мова в калини,
В дрімучого лісу,
У річки й стежини,
В осіннього листу.
Та тільки тому,
Хто цурається
Рідної мови,
Не промовлять вони
Ані слова.
Микола Петренко
Свято рідної мови
Це з чиєї намови
Свято рідної мови
В нашій школі було?
Цитьте, сови та круки,
Це було не з принуки,
Не комусь там на зло.
Ми прокажемо гідно:
Мова, кожному рідна,
В нашім серці цвіте!
Мова давня-прадавня,
Пребагата, преславна –
Всім відомо про те.
Свято рідної мови –
Не байдужі промови,
Не пусті балачки,
А пісні величаві
Віри, доблесті, слави,
Що плекали віки.
Це надія і ласка,
Це бабусина казка,
Це для хворого лік.
Свято рідної мови –
Це Тарасове слово,
Що не змовкне повік!
Із книги Миколи Дубаса
„500 клаптиків”
Поезія – не ямб і не хорей,
А пошук в слові барв
І пахощ орхідей.
Поезія – душі стриптиз,
Якщо ж душа ганджована,
Оголювать її облиш –
Зручніша вада схована.
Великі поети – то маленькі діти:
За пелюстку вишневого цвіту
Готові віддати всі принади світу.
ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ БАЖАНЬ
Дріб’язковість бажань, дій і слова
Продукує душа дріб’язкова.
Не кожен дощик веселку родить –
Поет не кожен складає оди.
СЛОВА ВІД СЕРЦЯ
До серця мовлять лиш слова від серця,
А з язика – то просто звук,
Що не доходить дальше вух.
НАСМІШКА
Лише та насмішка вдала,
Що зачепила за живе,
А на образу права не давала.
КПИНИ
Доречні лишень такі кпини,
Що не принижують людини.
ТВОРЧІСТЬ І ПОХВАЛА
Похвал надмірний чад
Вбиває творчі сили,
А пустослів’я град
Словам ламає крила.
МАРНОТРАТНИКАМ ПАПЕРУ
Декому потрібно книжку написати,
Аби те, що містять два рядки, сказати.
АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Одні твори належать мистецтву –
Інші авторам.
Які з них кращі – розсуди сам.
КІЛЬКІСТЬ І ВАРТІСТЬ
Сім віртуозів слова гучного
Не варті таланту одного,
Так само, як і сім талантів
Одного генія не варті.
СИЛА СЛОВА
А все ж могутня сила слова:
Лишень одне маленьке „ах”
Містить великий
Подив, жаль чи страх.
ЗБІРКА ВІРШІВ
Коли збірку віршів компонують,
Кожен з них по-одному смакують,
Наче з грона пахкий виноград –
Спершу кращий, відтак весь підряд.
…
Буває, поети приходять на світ аж тоді,
Коли їх давно вже нема на землі.
…
Тільки тоді поет помирає,
Коли його книг вже ніхто не читає.
