Вірші про мову

Вірші про мову

Надія Галковська
Коли замовкне мова

Коли замовкне мова
На Сході і на Півдні,
То водночас замовкнуть
Всі соловейки й півні.
Мовчатимуть дерева,
І вітер, і вода,
Зупиняться джерела,
Постане німота.
Вона мечем Дамокла
Над скронею зависне,
Бо з мовою замовкне
Душа і наша пісня.
Натомість відгукнеться
Тим голосом потужним,
Як голка біля серця,
Його «величність» суржик!
Так перекотиполем
Сповзем на маргінес…
А світ промовить з болем:
«Ось був народ і щез,
Пішов за вічний обрій,
Красивий і німий,
Як літописні обри
У часовій імлі».
Невже таки дістались
Критичної межі,
Що вигукнуть зосталось:
«О, Боже, поможи!
Верни нам нашу мужність,
І силу, і снагу,
Щоб перейшли ми дружно
Цю темряву й пургу,
Цю німоту зимову,
Яка нарешті скресне,
Дай подолати змову
І повернуть на весну».
Тоді вже не змовкнуть
Всі соловейки й півні,
Як не замовкне мова
На Сході і на Півдні!
. .


virshi_pro_movu.jpg (17.84 Kb)
ЛІНА КОСТЕНКО
Страшні слова,
коли вони мовчать

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру


Дмитро Павличко
РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Леонід Полтава
ХТО ЯК ГОВОРИТЬ

Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка...
Говорять навіть квіти з блискучими зірками...
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.

. . . . . .

. .
Ганна Чубач
УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.

Анатолій Камінчук
ВІРШ ПРО МОВУ

На білому світі,
На чорній землі
Є мова у квітів,
Є мова в зорі.
Є мова у бджілки,
В метелика й клена,
В бузкової гілки,
В любистку зеленого.
Є мова в калини,
В дрімучого лісу,
У річки й стежини,
В осіннього листу.
Та тільки тому,
Хто цурається
Рідної мови,
Не промовлять вони
Ані слова.

Микола Петренко
Свято рідної мови

Це з чиєї намови
Свято рідної мови
В нашій школі було?
Цитьте, сови та круки,
Це було не з принуки,
Не комусь там на зло.

Ми прокажемо гідно:
Мова, кожному рідна,
В нашім серці цвіте!
Мова давня-прадавня,
Пребагата, преславна –
Всім відомо про те.
. . . . . .

. .
Свято рідної мови –
Не байдужі промови,
Не пусті балачки,
А пісні величаві
Віри, доблесті, слави,
Що плекали віки.

Це надія і ласка,
Це бабусина казка,
Це для хворого лік.
Свято рідної мови –
Це Тарасове слово,
Що не змовкне повік!

Із книги Миколи Дубаса
„500 клаптиків”

...
Поезія – не ямб і не хорей,
А пошук в слові барв
І пахощ орхідей.
...
Поезія – душі стриптиз,
Якщо ж душа ганджована,
Оголювать її облиш –
Зручніша вада схована.
...
Великі поети – то маленькі діти:
За пелюстку вишневого цвіту
Готові віддати всі принади світу.

ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ БАЖАНЬ
Дріб’язковість бажань, дій і слова
Продукує душа дріб’язкова.
...
Не кожен дощик веселку родить –
Поет не кожен складає оди.

СЛОВА ВІД СЕРЦЯ
До серця мовлять лиш слова від серця,
А з язика – то просто звук,
Що не доходить дальше вух.

НАСМІШКА
Лише та насмішка вдала,
Що зачепила за живе,
А на образу права не давала.

КПИНИ
Доречні лишень такі кпини,
Що не принижують людини.

ТВОРЧІСТЬ І ПОХВАЛА
Похвал надмірний чад
Вбиває творчі сили,
А пустослів’я град
Словам ламає крила.

МАРНОТРАТНИКАМ ПАПЕРУ
Декому потрібно книжку написати,
Аби те, що містять два рядки, сказати.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Одні твори належать мистецтву –
Інші авторам.
Які з них кращі – розсуди сам.

КІЛЬКІСТЬ І ВАРТІСТЬ
Сім віртуозів слова гучного
Не варті таланту одного,
Так само, як і сім талантів
Одного генія не варті.

СИЛА СЛОВА
А все ж могутня сила слова:
Лишень одне маленьке „ах”
Містить великий
Подив, жаль чи страх.

ЗБІРКА ВІРШІВ
Коли збірку віршів компонують,
Кожен з них по-одному смакують,
Наче з грона пахкий виноград –
Спершу кращий, відтак весь підряд.
...
Буває, поети приходять на світ аж тоді,
Коли їх давно вже нема на землі.
...
Тільки тоді поет помирає,
Коли його книг вже ніхто не читає.
Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2019.