Чи ви знали, що вірші найчастіше пишуть восени? Осінь – це особливий час для натхнення, адже вона така тимчасова і така неминуча.
Осінь вже пише курсивами,
Пише вітром наскрізь, красиво так.
Тільки я не вмію ЇЇ читати,
Між нами – пусті кімнати,
Старі коридори спогадів
Далеких доріг, вже пройдених
Чужих життів перекреслених,
Залиш мені осінь, хай креслить нам
прегарні вірші курсивами
Чужі..не мої..
. . . .
***
І цього жовтого листя мені вже не дозбирати,
Дощі лягають на вікно, як грати..
І тріснув світ, як жолудь у безмежність.
Цей жовтень залишає обережність.
Ця осінь не витримує шаблони..
У теплих шарфах, грубих капюшонах
Ідуть дощі..
***
І вітри за вікном так говорять щось беззастережно.
В теплих жовтнях
Бувають хіба що засніжені сни.
По кімнатах пустих ходять спогади так обережно,
Ходять може..
Щоб завтра уже не прийти.
***
Ти не кроїла долю під чужі лекала,
І душу не вдягала в сорочки.
Кричали сни про те, що не сказала..
Мовчали дні – все бачили вони..
***
Шумлять дуби, позачасовість шляху,
Шумлять, як сон з минулої доби.
Над ними будуть пролітати птахи,
зникати будуть, не лишать сліди.
Ростуть дуби. Ростуть, як руки Бога,
який не знав, як обійняти світ..
І обійняв густим зеленим кроном
Багато літ тому, багато літ..
Ростуть дуби,позачасовість шляху,
Шумлять.. Чи сон з минулої доби?
Автор Ярина Матвіїв
