Міла Іванцова розкриває скриньку з оповідками

Наша розмова з Мілою Іванцовою виникла невипадково. Нещодавно з'явилась нова книжка авторки "Скринька з оповідками". Власне, дещо з цієї скриньки ми й витягнемо. Читачам завжди цікаво побувати на письменницькій кухні на почаювати з авторкою. Отож, запрошую до розмови.
- Що найцінніше Ви хочете сказати своїми текстами і чим поділитись із читачем?
- У своїх творах я спонукаю читача думати і самому робити висновки, а не нав’язую йому своє моралізаторство. Я поважаю свого читача і впевнена, що він здатен сам оцінити і героїв, і їхні вчинки, і ті ситуації, в які я їх ставлю, намагаючись бути просто «камерою», яка чесно показує наше життя в різних його проявах. Але я за натурою позитивіст і пильную, щоби навіть показуючи невеселі моменти нашого буття, не депресувати читача, а навпаки давати йому віру в те, що не можна опускати руки, адже так багато залежить від кожного з нас, від нашого вибору, як жити.
- Коли Вам найкраще пишеться і коли не можете писати?
- Зазвичай мені краще пишеться вночі. Відповідно – взимку, бо ночі тоді довші. Але підживлююся я і творчо, і просто по-людськи від сонця, літа, квітів, від спілкування з цікавими людьми, захопленими тим, що вони роблять. Не можу писати, коли не маю на це внутрішніх сил, адже створювати чужі долі та історії – то дуже енергозатратна справа, і щоби віддавати щось читачу, треба спершу його накопичити в собі. Довго не могла писати після Майдану – мала велику «пробоїну», бракувало сил братися за писання, а особливо – повертатися до нелегких спогадів.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
- Як обираєте собі типажі та сюжети? Можете пригадати цікаві випадки.
- Мені не бракує ні типажів, ні сюжетів. Все це існує навколо нас і щодня трапляється на очі, тільки будь уважним і небайдужим. І тоді, за визначенням Андрія Куркова, «прокидається письменницький коршун», який тут же хапає цікаву ідею чи якийсь штрих до персонажа і тягне в своє творче гніздо. Інколи у мене є реальні прототипи, у яких я прошу дозволу використати їхню історію в своєму творі. Інколи лишень якісь реальні риси характеру чи зовнішності втрапляють у художній твір і далі розвиваються там за волею автора. Найсвіжіше, що впало мені в око і десь вирине у творчості – днями у бібліотеці один немолодий читач помітив між стелажами під батареєю коробку від взуття, підійшов до мене і тихенько розповів про знахідку. Мовляв, треба би з’ясувати, чи в курсі бібліотекарки, що то є. Бо хто його знає, може, то вибухівка… Довелося провести розслідування. Обійшлося без теракту, навіть трохи смішно потім було (збережу інтригу).
Дякуємо Брайт Букс за сприяння і спілкування

Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!
Підтримайте Korali.info!
Become a Patron!
6.04.2018