Чарівна ніч з 18 на 19 грудня щороку стає особливою для дітей і дорослих. Давно відомо, що святий угодник самотужки не дасть собі раду з таким обсягом робіт. І все ж ми добровільно беремо участь у цій грі, у цьому ритуалі обміну подарунками, огорненому таємничістю грудневої ночі. Адже це – ритуал, правда ж? Насамперед, непомітно довідатись, чого бажає дитина чи про що мріє кохана тобі людина, а потім, купивши, добре заховати подарунки (особливо) від дітей. І при тім не “спалитись” у розмові чи емоційно…
Зазвичай починаємо готувати подарунки заздалегідь, аби нічого не забути і встигнути купити бажане чи знайти щось особливе за оголошеннями. Особливо ті подарунки, які готуємо своїм дітям чи іншим маленьким істотам. (Знаю, що подарунки на Миколая одержують навіть котики й песики – та найбільше із цього тішаться чомусь саме діти).
Ті, у кого є маленькі пронири, іноді мусять виявити максимум вигадливості й таланту, аби сховати подарунок так, щоб його ніхто не знайшов до 18 грудня! А декотрі діти ой як полюбляють робити рейди вдома, коли батьки на роботі! Щоправда, вони, знайшовши подарунки передчасно, також вдають, що нічого не сталося. Зате потім уже не так цікаво. Що ж – знаючи своїх нишпорок, доведеться переховувати подарунки або на роботі, або у родичів, або під трьома замками, а ключі тримати при собі. Бо нема на те ради!
Важливим елементом чару є, звичайно, не подарунок, а очікування його. Та ще – вміння піклуватись про інших, прислухатись до побажань, смаків, сокровенних мрій. Це також бажання догодити тим, кого любиш і сказати, що саме ця людина тобі не байдужа, що вона заслужила на увагу, повагу і радість. Адже ми ділимось не лише подарунками, а радістю!
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Вміння чекати – це дуже добрий виховний момент для найменших. Це вчить їх бути слухняними і послідовними у своїх бажаннях, плекати в них ту мить, коли очікування виправдовуються бажаним подарунком. І ще – чудова нагода помріяти. Адже ми, українці – мрійники і романтики! Інакше традиція подарунків не була б також важливою і поширеною в нашому суспільстві!
Одержати подарунок від св. Миколая прагнуть усі. Навіть ті строгі дорослі, котрі на роботі – страшні начальники. Але ось ця мить, котра повертає їх у дитинство і дає їм на хвильку забути про те, що життя – це реальність, дисципліна і цифри у три стовпчики! Бо в житті навіть великого начальника повинно бути місце для гри і для дива. Тож будьмо уважнішими одні до одних і вірмо у диво!
Міркувала Оксана Кришталева зі Львова
