Фентезі від Ярини Каторож

Писати, як і малювати, пробувала ще в молодшій школі. Але «серйозно» взялась за створення власне фентезійного роману у дванадцять. Той перший твір був епічним, пригодницьким і… сповненим ельфів та іншої «нечисті», запозиченої з іноземного фентезі.

Власне жанр фентезі є одним з моїх улюблених і як читача, і як автора. З одного боку, він є легшим, скажімо, за історичний роман, для якого потрібні ґрунтовні дослідження. У фентезі, по суті, немає якихось особливих правил. З іншої сторони – це дуже складний тип літератури.

– Ярино, перше, що хочу запитати – коли ти встигаєш малювати, писати, мандрувати?
По натурі я непосидюча, мрійлива й доволі свавільна. Коли тривалий час доводиться сидіти вдома та виконувати монотонну роботу, або, навпаки, якщо є недобір в замовленнях – я починаю депресувати. Проте, коли довго в мандрах і втома не дозволяє якісно і швидко працювати – це також погано. Відколи письменництво й поїздки, пов`язані з презентаціями, почали займати чи не більшу частину мого часу, доводиться вчитись дисципліні та триманню балансу.
Оскільки працюю я фрілансером, то витрачаю багато часу на пошуки замовлень, спілкування з клієнтами і, власне, на роботу. Це доволі непросто, заважаючи на те, що я відвідую майже усі книжкові фестивалі та заходи, куди запрошують, не залежно від того, в якому це куточку України. І малюю різне: дизайн, ілюстрації, листівки.

– Із власними текстами зрозуміло – їх напевно ілюструвати найлегше, правда ж? А як ти даєш собі раду із чужими, коли оформити треба, зачепитись за якийсь образ, ідейку, родзинку?
Коли мені вдається створити гарну ілюстрацію до свого ж твору – це неймовірне щастя. Адже я знаю про свої світи й персонажів навіть більше, ніж описую, і можливість ще й візуального їх вираження – це додатковий бонус до всієї роботи, що приносить багато задоволення. Іноді я можу робити багато-багато ескізів і довго мучитись, який втілити в життя. Проте воно того варте. Що ж до роботи з текстами інших авторів – то тут є своя специфіка.

– Що для тебе написання фентезі і чому саме цей жанр?
Напевне, любов до фентезі народилась в мені ще в період читання казок та знайомства з міфами. Я й досі їх люблю. А ще цей жанр дає велику можливість, власне, не відмовляти собі у вигадках і ненав`язливо говорити про серйозні та навіть болючі теми.

– Мушу зізнатись, що твій "Стожар" багато разів перебігав мені перед очима в книгарнях. І я не раз і не двічі спокушалась купити і прочитати. А потім бачу - то це ж, напевно, трилогія. Розкажи трішки більше - про що твоя фентезі? Які там герої?
«Стожар» – це перша книга з трилогії «Палімпсест». У травні цього року світ побачила друга, що має назву «Альянс». Взагалі, палімпсест – це рукописна книга, з якої стерли текст, а зверху написали новий. Це реальне історичне явище, воно було й на території України. Коли якась книга ставала неактуальною, або потрапляла в руки тих, хто не цінував її змісту, вони нищили написане, витираючи текст. Проте, вивести чорнило зі шкіряних сторінок дуже непросто, і часто старі надписи проступали з-під нових. Таким чином, існують книги, в яких є по дві історії. А в моїй трилогії є дві головні героїні. Вони мають різні характери, долі, походять з різних світів. Але зовні їх майже неможливо відрізнити. Таким чином це історія двох жінок під одним обличчям, що розгортається у вигаданому світі. Деспотичному, жорстокому, в якому править могутня нація, що підкорила собі багато інших. Це динамічна історія, в яку я спробувала вкласти пригоди, історії розвитку, падінь і боротьби, та багато емоцій. Мої герої не є ні ідеальними, ні безмежно сильними, і я б дуже хотіла, аби читач до останнього не знав, на що вони здатні.
Зараз я працюю над третьою, завершальною, книгою «Палімпсесту». Назва її буде «Батьківщина».

– Звідки береш натхнення? І що робиш, коли не пишеться і не малюється?
Мене надихає дуже багато речей. Це люди, з якими зустрічаюсь; події, що відбуваються; книги; історії; мандри; спостереження за довкіллям. І, звичайно ж, музика. Кожен розділ, кожна сцена з моїх книг мають свої саундтреки. А ще надзвичайно стимулює до творчості усвідомлення звершених проектів. Коли виходить нова книга, продається картина – одразу хочеться робити щось нове.
Коли не пишеться, я малюю, і навпаки. Але якщо вже геть не йде – отже, час прогулятися чи відпочити. Переключитись на щось інше. Творчість довго не відвертатиметься – відчувається, коли готова знову братись за олівець чи відкривати текстовий файл.
– Що хочеш побажати своїм читачам – теперішнім і майбутнім?
Мріяти й іти до своїх мрій, як би важко не було.
Дякую тобі за цікаву мистецьку розмову. Тепер точно придбаю твою книжку і прочитаю. Нехай тобі щастить, Ярино!
І Вам дякую!
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів

Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
Дякуємо!
29.10.2018