Великдень або Пасха – це найбільше християнське свято. Символ визволення від гріха та спасіння. Христос своєю безневинною смертю зламав правила смерті і дарує нам життя вічне у Раю. Це свято переходу від смерті до вічного життя.
Дата святкування Великодня змінюється кожного року за місячно-сонячним календарем. Єдине, що є сталим – святкування відбувається завжди у першу неділю після першого весняного повного місяця, після весняного рівнодення. У нашій традиції ми святкуємо Пасху за Юліанським календарем.
За Святим Письмом – Христос, Син Божий проповідував, був зраджений Юдою, одним із 12 його учнів. Він був розіп’ятий на хресті за приказом Понтія Пилата. Ісус був захоронений. Камінь закривав його гріб. Через три дні, рано вранці у неділю Христос Воскрес. Ця подія супроводжувалася землетрусом – янгол відкотив камінь від гробу. Коли жінки прийшли помазати його тіло на третій день після смерті – побачили відкоченй камінь від гробниці і ангела, який їм сповістив, що Христос Воскрес. Апостоли не знайшли в гробниці тіла Ісуса, лише саван. Пізніше Ісус являвся учням даючи їм настанови, про їхню подальшу діяльність і скріплюючи їхню віру. Від того часу його послідовники проповідують “Євагнелію” (з ст. грецької – блага новина). Благу новину про те, що Христос Воскрес і ми також будемо через нього жити вічно.
Великдень для нас вийнятково Християнське свято з певними залишковими елементами з давніх слов’янських традицій. Одна з таких традицій – писанкарство. Писанки, крашанки, галунки – неодмінний атрибут свята: для їжі, ігр та подарунків близьким або коханим. Також з древніх звичаїв нам залишились гаївки, якими колись зустрічали весну і воскресіння природи після довгої зими.
Готуються до Великодня аж 40 днів – це час посту. Час очищення, коли ми обмежуємо себе в м’ясній та частково у молочній їжі. У цей час треба більше молитися, та згадувати страждіння Христа. У цей час добре приступити до сповіді, щоб з чистою душею зустріти світле свято Пасхи.
Приготування до святкування Пасхи розпочинається ще у останні тижні посту. Щоб свято було повним треба багато наготувати, та й ще вичистити домівку. Традиційно на Великдень печуть паску – солодкий хліб з родзинками, який потім несуть святити. Також у кошику мають бути ковбаса, шинка, масло, сир, хрін, яйця та сіль. Часом святять також великоднього баранчика, який символізує Христа, ягнятко Боже (раніше люди вірили, що такий баранчик принесе прихильність природніх сил та оберігатиме від стихйного лиха). Господині прикрашають кошики зеленню, свічками та вишиваними рушниками.
Крім того готують страви, які не несуть святити, – неодмінні атрибути національної кухні. Це хронівка (може бути хрін з буряком, або хрін зі сметаною, що більш притаманне для західних областей, ближче до Польщі ), шпондер, голубці, кишка (кров’янка), тушена капуста, тушене м’ясо.
Відсвяткувавши Вербну неділю ми вступаємо у останній тиждень перед Великоднем. Він називається Страсна Седмиця, або Страсний тиждень. У цей тиждень у церкві правляться особливі відправи. У Чистий четвер – день, коли Ісус на Тайній Вечері мив ноги своїм учням і розламував хліб у церків правляться Страсті – відправа на якій читають 12 уривків з Євангелія про Христові страждання. У Страсну п’ятницю – єдиний день у році коли в церкві не правиться служба. Також у Страсну п’ятницю не можна дзвонити у дзвони, і загалом не можна важко працювати. У цей день виставляють Плащаницю – зображення Христа у гробі (коли виносять плащаницю – відбувається обхід з нею навколо храму. Діти під час обходу стукають дерев’яними калатальцями). У цей день заховують строгий піст, не можна їсти ні м’яса, ні набілу. Поки не приступлять до Плащаниці то взагалі нічого не їдять.
У ніч Воскресіння Господнього відбувається святкова відправа з походом навколо Храму. Правиться Великодня Утреня та Світкова Літургія. Усі приходять до храму у вишиванках, це неймовірно красиве та багатогранне видовище з величезною кількістю кольорів та взорів. Особливою красою також відзначається ритуал, коли вночі останній раз побивши поклони перед Плащаницею всі люди виходять з Храму. Плащаниця залишається у храмі ніби у порожньому гробі. Коли похід обійде тричі навколо церкви священник тричі хрестом стукає по дверях і відчиняє їх зі стихирами Воскресіня. Віряни заходять до церкви але плащаниці там уже немає, – лише святковий храм. Восресна відправа – сама радісна і надзвичайна з усіх. На цій відправі священик багато разів вітає вірян привітанням «Христос Воскрес!». Віряни голосно відповідають «Воістину Воскрес!». Лунають радісні піснеспіви і все навкруги наповнюється благодаттю і радістю Христового Воскресіння.
Після відправи священик освячує принесені кошики з пасками та іншими приготованими стравами, люди розходяться радісно по домівках де будуть мати святковий сніданок та будуть співати Христос Воскрес.
Читайте на Коралях (Korali.info) – Найкращі привітання до Великодніх свят.
За звичаєм ще перед сніданком господар заходив до худоби та вітав її: Христос воскрес. Тричі торкався свяченим до кожної худобини та промовляв “Аби ся так не брало вівці, як не береться свяченої паски”. Тоді господар обходив примовляючи з освяченим сад, пасіку і город. По вході до хати господар благословляв дітей. Дівчині на виданні ставили на голову паску і примовляли “Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!” малу дитину клали у порожній кошик зпід свяченого і приговорювали “Абись так скоро росло, як паска скоро росте!”
Святкування Воскресіння Господнього триває три дні. У цей час люди ходять одні до одних в гості, дарують писанки, молодь та діти водять гаївки біля церкви. На Великдень мають всі веселитися. Бо хто сумує на Великдень – сумуватиме цілий рік. А якщо хтось помирає на Великдень то вважається, що його душа потрапить прямісінько до Раю, бо того дня “небо отворене”. Дзвони на Великдень дзвонять цілий день, а потім знову і на другий і на третій день свят. Вважалося, що хто перший у дзвін задзвонить – у того найбільший врожай буде.
Великодній понеділок називають Обливаним. У цей день хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм писанки. Таким чином видозмінився, але залишився у нас з давнини весняний звичай.
Закінчуються Великодні свята поминанням померлих на їхніх гробах. Священик молиться по гробах, а люди приносять часом шкарлупу з з’їдених яєць і закопують на гробах, таким чином вшановуючи померлих.
Зберігаючи наші звичаї ми не лише маємо нагоду гарно і весело відсвяткувати Воскресіння Господнє, але і відновити відчистити душу нашого народу від часом зайвих накопичень часу і чужорідних домішків. Шануймося! Готуймося до Великодня!
