Пірсинг або що на себе почепити?

Пірсинг або що на себе почепити?

Пірсинг вуха

Старші люди кажуть, що світ поволеньки сходить з розуму. Молодь, навпаки, тішиться з того, що можна придумати власний стиль і виглядати так, як хочеш. Саме тому сучасна молодь сміливо прикрашає себе розмаїтими символами – від татуажу до пірсингу.

Слово якесь неукраїнське, правда? Як і те, що буває після сміливих експериментів. Отож, пірсинг – це проколювання шкіри з метою прикріплення до неї прикрас із золота, срібла, пластмаси, дерева, кістки, пір’я та іншої менш-більш придатної біжутерії. Для чого? Насамперед, щоб виділитись. А ще – пережити адреналіновий бум і стати на кілька грамів важчим. А може стати схожим на когось із африканського племені або на зірку-неформала.


У кожного – своя мета і свій шлях широкий.

У наш час пірсинг втратив своє релігійне призначення і став елементом декору власного тіла. Досить довго суспільство засуджувало пірсинг і ще довше звикало до нього. Проколювання окремих частин тіла (якщо це не вуха) довго вважали моделлю поведінки «припанкованої» молоді або ж неформалів. Це й не дивно, адже кульчики, обвішані „не там, де слід” сигналізують оточенню про сміливий крок виділитись, змінити усталені норми, бути таким, як хочеш тільки ти і ніхто інший.

І все ж історія пірсингу така ж давня, як і татуажу. Представники африканської цивілізації віддавна проколювали собі носи і вуха, вставляючи у них найрізноманітніші і найнесподіваніші предмети. Пізніше, коли Африканський континент почали відвідувати європейці, місцеві аборигени перейшли із кістяних та дерев’яних прикрас на залізні.


Пірсинг завше був для африканців релігійним культом і способом виділитись у племені.

Так, хочеться бути особливим, але поспішати із пірсингом не варто. А тим більше доручати цю справу випадковим проколювачам. Так і справді можна „проколотись”. Тіло – не полігон для досліджень. Якщо вже й справді „свербить” повісити на себе зайву прикрасу – ідіть до професіонала. Та краще сядьте і подумайте – як із цим жити і що робити? Добре подумайте. І дуже добре подумайте!

На тілі є багато больових та вразливих точок, і досвідчений пірсингіст (із медичною освітою) повинен про це знати і за свою роботу відповідати, аби не зачепити нерва чи судини. А то проколять вам над оком, і потім усе життя буде сіпатись нерв, і ніхто цього не виправить. Те саме і з носом – на носі багато нервових закінчень, гоїться він довго і неприємно. Про кульчик на язику й говорити зайве – вічно вологий і чутливий до смаків, язик може гоїтися місяцями, а буває, що й пропаде відчуття смаку взагалі.


Те саме і з проколюванням грудей чи інших вразливих місць – тут навіть досвідчений пірсингіст вам не дасть стовідсоткової гарантії, що все обійдеться без проблем і онкології. Адже проколювання шкіри і проникнення під неї – це чудова нагода для інфекцій.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру

Слід пам’ятати про дезінфекцію – майстри повинні проколювати одноразовими інструментами. Для незагоєних проколених місць краще обирати золоті та срібні прикраси – від цього не буде подразнень на шкірі. При правильному проколюванні не повинно бути крові.


Однак, спершу досвідчений пірсингіст огляне стан шкіри і запитає, чи немає побічних реакцій та шкірних захворювань. (Реакція на шкірі може бути навіть від косметики, а що вже казати про голки і прикраси?!)

Найчастіше проколюють брови, ніс, язик, губи, соски, пупок і внизу живота. А от проблеми із загоюванням свіжих проколів немало: за ними потрібен спеціальний ретельний догляд. Тому, перш ніж зважитись на новий декор, переконайся, чи це вже аж так потрібно. Краще бути собою!

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.